контрольні роботи з української мови 9 клас з відповідями

контрольні роботи з української мови 9 клас з відповідями

Ти спершу стоїш на подвір’ї серед срібного дощового мерехтіння, далі виходиш на шлях, простуєш із задертою головою, потім опиняєшся на вигоні, підставляєш дощинкам обличчя, руки, плечі. В особливо небезпечних місцях старий обходив збоку, весь час не спускав з ока слідів, перемацував очима кожний непевний закуток, купи вітролому, каміння. Дмитро наказав гридням опустити важкі підйомні ворота, сковані у вигляді ґрат із товстих залізних прутів, сів у прибрамній ніші, біля мовчазних сторожів, і задумався. Гойднулась і побігла з - під верболозів хвиля, підкотилась під місяць, колихнула його, і він зробився спочатку довгий і плескатий, а згодом знов покруглішав. Небо над києвом висіло похмуре беззоряне принишкле воно теж ждало чогось лихого тяжко дихалося під таким небом город був наче накритий ним здавалося все має тут задихнутися ще до ранку.

Сьогодні особливо звабно темніли на приполах оскубини гречки, легка паморозь пирію стелилась у долинах, молода конюшина між карячкуватих дубків кликала в лісосмугу.

За суздальцями йшли володимирці у високих гостроверхих залізних шоломах в мідяно - червоних калантарях з широкими мечами на поясах коні у всіх були невеличкі але жваві широкогруді твердокопиті. Кузька обнюхує свіжозриту землю, поруч якої лежить дубок з одгризеним корінням, підгинає хвоста і жалібно скімлить, боїться, бо земля пахне вепрячими писками.

(5) коні витягувалися в струну, мовби не торкалися копитами землі, а летіли понад нею, самі відчуваючи, що тільки в їхніх ногах — порятунок від неминучої смерті. Я відриваю голову від землі, а біля мене аж перехитується од сміху люба, у її руці погойдується чимсь напакована торбинка, і дівчинка кладе її на те саме місце, до якого тиснулось моє вухо. Свистінні хуги, і тоді здавалося, що в тому місці з неба сиплеться не сніг, а жовтий пісок, твердо порошить на землю, шкулько шмагає все, що трапляється йому на путі. Собор завжди несе в собі певний настрій, але найбільше любить баглай його уночі, в розшумілі вітряні ночі, коли налетілий східняк рве листя з по - нічному грізних дерев, і навкруги місячно й вітряно, і собор стоїть серед такої видної ночі увесь якийсь наповнений, біліє фантастично, мов вітром напнутий парус. Перше, що побачив климко, коли розплющив очі, було велике, рівно обведене коло червоного сонця у вікні; воно світило мов крізь морок, і хлопчик став пригадувати, де він. Г коли ступила між дерева, коли побачила, як по їхньому гіллю згори донизу ллється наче якесь аж туманне сонячне проміння і як у тому промінні мінливо зблискує листя, коли почула вогкий, густий, прілий запах лісу, — усміхнулась, і вже, здається, весь день ота усмішка не сходила з її уст. Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався, і хлопець, подумавши, відповів, що йде подивитися на латку старого саду, який бозна - коли був посажений ще в лісах. Можливо, та сосна ввійшла в моє життя і поселилась у якихось там клітинах мозку тому, що саме з її вершини я вперше в житті заглянув у свою долю, побачив ту велич і красу, яка стала у моєму житті вирішальною. Одяг вершників видавав в них городових наддніпрянських козаків, проте не видно було жодної клейноди чи іншої ознаки, яка б вказувала на їх причетність до регулярного козацького війська. Поміж верхів дерев пишна, бурувато - червона, з червонястим чубчиком на голові сойка летіла на короткуватих крилах, а за нею, повторюючи маршрут, між сосен і дубів минула друга сойка. Отож повстанці, серед яких було багато, майже половина жінок і дітей, змушені були окопатися і витримувати багатоденну облогу, аж поки сили їхні не були вичерпані. Мати на часинку позичила в сусідів чоботи і, шмаруючи їх березовим дьогтем, заходилася повчати, щоб я у церкві не лобурясничав, не шморгав носом, не крутився дзиґою, не сміявся, не пирхав та частіше хрестив лоба. З’ївши вареника, я падаю в натоптані снігом санки, дядько себастіян умощується на передку, і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ, де у паморозі срібно туманіють верби, де вітряки остуджують сонце, а річка погойдує переспілі китиці отого очерету, у якому й досі живуть чиїсь сумні голоси.

(2) були й такі хитруни, що в степу, перед перекопом, де ханська сторожа брала мито, залишали порожні вози, а потім перевантажували на них надлишки солі, щоб якось довезти додому.

(4) підводи рушили, заскрипіли ярма, загегейкали на волів чумаки, сонний степ враз сповнився голосистим цвірінчанням цвіркунів, потривожених стукотом коліс, сопінням волів та кінським іржанням. Оксамитний холоднуватий вітер ворушиться навколо нас, під колесами попискують вологі колії, у долинках нам переходять дорогу клапті туману — і ніде ні лялечки, тільки зажурені верби обабіч дороги, тільки місяць і зорі вгорі. Вбрання у беріз начебто не з окремих листочків виткане, а склепане з шарудливих монеток, і ця невойовнича жіноча кольчуга постійно в русі, постійно в живій сумовитій музиці. Але ще важче, мабуть, було б уявити самим чумакам, що котрийсь з їхніх нащадків стане крилатим, літатиме в небі, стрибатиме вночі з парашутом з таких висот, де лютує мороз, у той час як земля дихає теплом повного літа. Сніги зацвіли так, як іще не цвіли досі, і сяйво розквітлих снігів наче аж гримить нестримною радістю, і все довкола перейнялось її настроєм — дерево і пташка, протоптана до колодязя стежка й людина, що йде з відрами по воду.

З відльотом табуна гусак раптом відчув, як ніч раптом поважчала і стала тиснути своєю мокрою темінню гусака до гнізда; темінь залазила йому в спину і крила, наче хотіла сховатися в ньому і хотіла обсохнути в його пір’ї. Блукливого князя івана берладника; та долгорукий і не квапився, складалося враження, ніби кружляє він, заточуючи великі кола, щоб охопити якомога більше своєї землі, придивитися до неї пильніше.

Та маленька смоляно - чорна посудинка, що її першої миті тоня й не впізнала без вітрильця, то ж їхній був човник, їхній баркасик, що його тепер вітер тихо, ледь помітно, але безповоротно відгонив у море.

Пісня коників - стрибунців начебто розклеюється на масу відтінків, серед яких усе виразнішими чуються оті — доісторичні, предковічні, які мають виражати щось просте й доступне ще з миті, коли твердь відділилась від води… а. Як верби гарно похилились, мов дивляться, що там робиться внизу, по тих хатках та вулицях, та й собі радіють, що люди відпочивають, що їм затишно та гарно. Важко було повірити, що й справді на отій маленькій зірочці, яка мерехтить блідим промінням, є село, схоже на овечаче, є такий луг, з якого ви оце повертаєтесь. Збираючи книжки, я почув, як надворі загуркотів віз, як заскрипіла наша хвіртка, обізвалась радісно качка, загупали швидко кроки, забряжчали одні й другі двері, і на порозі, наче весняночка, стала розрум’янена і осяйна мар’яна. Поза центральною вулицею, де світять чотири газові ліхтарі на все місто, скоро зайде ранній осінній вечір, лягає непроглядна тьма, яку не можуть здолати кволі вогники гасівок, що тьмяно поблискують крізь вікна старосвітських одноповерхових будиночків. Повітря було таке парке й задушливе, що навіть чайкам трудно давався політ і вони там і сям табунцями чи самотиною сиділи на воді, погойдуючись човниками, що зоддалік нагадували мініатюрні давньоруські лодії. Весна вдарила така дружна й несподівана, що розтопила глибокі сніги ще до того, як на ріках скресла крига, і ось несамовиті, каламутні води пішли поверх льоду по дніпрі і почайні, в одну ніч розшаліло кинулися на береги, трощили оселі, розметали будівлі. Сани мчать, як вітер, їх заносить, вони підстрибують, хитаються, витанцьовують якийсь божевільний дикунський танок, і він змушений весь час триматися на напівзігнутих ногах, щоб не опинитися на землі. Струмування осінніх лісових пахощів міцне й бадьоре, воно дурманить свідомість і, либонь, так само, як навесні ходять до лісу по квіти, а згодом по гриби, восени можна ходити до лісу просто по запахи, на дегустування їхнього розмаїття, для пригощання їхньою животворною цілющістю. Під ногами у нього був сніг, на білій землі стояли білі князівські палати, внизу темніла річка, а за річкою здіймався ліс, покошлано - сивий знизу, в стовбурах, і незатьмарено - зелений у верхів’ях, соковиті барви яких не приглушувалися ні снігом, ні світанковою імлою. Чабан — це той, хто все життя на ногах, кого спека продублює і осінні мряки пронизують до кісток, і, коли інші ще сплять, він уже з отарою виходить з кошар у мокрі поля на свої цілоденні вахти.

А батий думав щось своє, він ховав ці думи в собі, або, коли опівдні пригрівало сонце, виходив з юрти, сідав у зручне ромейське крісло і надовго втуплював свій зір у синю морську далечінь. Кінь долає течію тугу, як напнуте полотно, й тут, на попутному полотні течії, грають білі лебеді, схожі на розквітлі на воді лілеї; тепер ви пливете поміж цих лебединих лілей, скоро запливаєте в протоку, тут немов кладовище напівзатонулих корчів і стовбурів. Наступила та передвечірня пора, коли повітря стає джерельно - прозорим, і навіть якісь непомітні досі тоненькі дубчики, що там і сям стриміли у заплавах, набрали соковитих контурів і непорушно відбилися на воді, створюючи враження бездонної глибини.

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень. і ясени з блакитними тінями й зеленим шумом, і нагорблена клуня з чотирма вітрами, і скрипливі ворота, од яких піде в щось гарне моя дорога, і маківки, що бринять і бринять на городі, і навіть ледачі гарбузи, що повдягали різнобарвні сорочки та й, лежачи, вихваляються ними.

Нині кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги, нині кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, всім своїм єством бути пружним каменем у цьому соборі, щоб самовіддано тримати на собі його споруду.

(4) й сонячне проміння розливалось довкола ясним, пахучим молоком, у тому сонячному молоці щебетали птахи, і пісні їхні були чисті, погідні, саме такі, які могли зародитись і звучати в прозорості сонячного молока, а більше ніде.

Позначте ряд, у якому правильний перенос слів з рядка в рядок а украї - нський, олі - йник, пріз - вище б прикмет - ник, приголос - ний, бли - зький в ри - тмомелодика, соці - олінгвістика, 55 - річчя г літерату - рний, 1999 - р сере - дній. А пiсля р, що позначає м’який приголосний на початку складу, апостроф не ставиться б пiсля префiксiв, що закiнчуються на твердий приголосний, перед я, ю, є, ї апостроф ставиться. В перед я, ю, є, ї пiсля б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає iншого кореневого приголосного (крiм р), апостроф ставиться г пiсля р у кiнцi складу апостроф ставиться д перед я, ю, є, ї пiсля б, п, в, м, ф, якщо перед ними є iнший кореневий приголосний (крiм р), апостроф не ставиться. А разом, бо утворенi вiд iменника та узгодженого з ним прикметника б окремо, бо прислiвник логiчно наголошений в разом, бо утворенi вiд сполучення прислiвника з дiєприкметником г через дефiс, бо основи називають поняття, не пiдпорядкованi одне одному д разом, бо складний термiн. А окремо, бо сполучення прийменника iз незмiнюваним словом у значеннi iменника б залежно вiд контексту в разом, бо сполучення прийменника з прислiвником г окремо, бо прислiвникова сполука д разом, бо сполучення прийменника з іменником. А велика лiтера в кожному словi в назвах релiгiйних понять б велика лiтера в кожному словi в назвах найвищих мiжнародних органiзацiй, союзiв держав, груп в з великої лiтери назви художнiх творiв, якi беруться в лапки г велика лiтера залежно вiд контексту д велика лiтера в географічних найменуваннях (крiм родових назв) 1 голубка, вітаєшся, спортсмен, зцілити 2 тижневий, яблуня, кажан, списати 3 навесні, льох, до речі, келих 4 про те, земля, лев, гриби.

Лише одне непокоїть мій ум а порівняння 2 непокоїть венерин амур б метафора 3 знаю, що смерть — як коса замашна, навіть царя не обійде вона в анафора 4 що є свобода. Звертаючись до совісті дворян - українців, які не цікавляться уроками історії, рідною мовою, за кордоном здобувають освіту, тарас шевченко докоряє, просить, проклинає. Здобутки науки і культури інших народів дуже потрібні, без їх засвоєння неможливий національний прогрес у цих галузях, але занедбувати при цьому своє, рідне — просто недопустимо. Прийменник у на місці пропуску слід уживати в усіх словах рядка а перебував … ватикані, експонат …музеї, наймиліше …світі б поїхати … відрядження, птах … небі, купити …аптеці в побувати … львові, квітник …саду, покласти …узголів’я г приведення … відповідальність, участь …форумі д висновок… статті, запевнили …добросусідстві, вишня …цвіту.

Усі слова написано правильно в рядку а викладацький, молотьба, вохкість б карпатський, дорожчати, робітництво в криворізький, об’їжджати, французський г інтелігентський, сонячний, надхнення д тюркський, свідотство, соняшник. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка а юридичний, щеплення, більярд б дзюдоїст, ольвія, шампіньйон в шлягер, бессарабія, узбережжя г щитоносець, макіївка, дюжина д б’ють, від’єднання, барельєф. Дзвінкий уподібнюється до глухого у всіх словах рядка а нігті, дьогтю, безкінечний, джерело б розпакувати, зшити, вогкий, зсипати в кігті, розказати, брунька, вузький г вогкий, з хати, ворітця, тьохкати д якби, зшити, ягідки, молотьба 8. Приголосні тільки дзвінкі у кожному рядку слова а джерельний, ґазда, в’юнець, гриб б жанр, забіг, лід, джміль в коледж, регіон, неділя, мова г добро, лимон, рейс, недорогий д медаль, мармур, рельєф, неволя. Позначте рядок, у всіх словах якого при словозміні чи словотворенні можливе чергування приголосних а писанка, мокруха, наталка, відлига б ластівка, перемога, берізка, олекса в брунька, відлига, наталя, бідолаха г веснянка, ніч, гаївка, птаха д сиваш, ткач, люд, турецький. Позначте рядок, у всіх словах якого при словозміні чи словотворенні можливе чергування голосних а львів, перо, сік б колір, сльоза, сім в кіт, рот, камінь г обухів, суми, чернігів д нога, промінь, закон. Лише з відкритих складів складаються всі слова в рядку а зів’янути, всохнути, схуднути, всохти б обізнаний, відомий, ознайомлений, усвідомлений в відкопувати, розкопувати, одержувати, діставати г бідний, нещасний, безталанний, упосліджений д зело, руно, забагато, солома. ) схвалено до друку рішенням засідання методичного об’єднання вчителів сусупільно - гуманітарного циклу наркевицької зош і - ііі ступенів (протокол №3 від 03. Вони мають комплексний різнорівневий характер, тобто перевіряють знання й уміння, здобуті й вироблені школярами в межах тематичного блоку згідно з новими державними стандартами, програмами для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. Використайте наведене просте речення як головну частину і доповніть означальним та з’ясувальним підрядним реченнями, визначити граматичні основи, накреслити схеми.

Творцями слов’янської писемності були брати кирило та мефодій, яких називали солунськими братами, тому що походили вони із грецького міста салоніки, по - українськи — солунь. Г) козаки залюбки слухали їхні співи та оповідання танцювали під дзвінкоголосі кобзи де - не - де гула вже земля від дрібного тупотіння ніг вихором мчали по колу танцюристи пускаючи по вітру чуприни віддираючи веселого буйного гопака. Поміж дерев перепурхували з гілки на гілку зеленобокі синички, весело поцівкували молодь ганялась за старими, вимагаючи подачки самостійно ще не навчилась здобувати собі харч. Навкруги невеликого острівця поріс напівкола густий очерет широке пишне верховіття вершків його з’єднувалось в суцільний розкішний килим з гарними китицями та оксамитовими циліндрами.

В) остап ішов тепер прудко, сильно вимахуючи ціпком мов усю силу свою молодечу вкладав і в ту ходу, і в рухи, а думки одна за одною летіли все наперед. А) одного весняного ранку, коли під моїм вікном брунькував фіолетом бузок і на ранніх яблунях розпускався рожевий цвіт, я вийшов з хати на подвір’я і став як зачарований, - у саду дзвінко витьохкувала якась незнайома мені пташка. Б) дехто і мене впізнає - догадуюсь по несподіваних окриках позаду, і чим я більше наближаюсь додому, тим тяжче стає від ваги тих несподіваних тривожних окриків. Отаманський байдак ішов посередині а на ньому з прапорів було нап’ято гасло щоб усі чайки купи трималися щоб передні не відпливали далеко та не кидали задніх бо під час походів траплялося таке лихо що розбурхане море порозкидає козацькі чайки так що потім отаман і не збере всіх. А)під колесами прогримів старий дерев’яний місток, під ним обізвалася луна і кинулась вбік, а в очі почали входити старі верби, серед них була й та, що за все життя не відійде від них. Б) далі туман зсовується ліворуч і сивим дідом бреде на долину до ставу, а вечір на хутір скрадається, щоб почути, як, заблукавши у вишняку та гречках, затихає самотня хата. В) над вікном цокав старий запилений маятник, а пилипкові здавалося, ніби десь зовсім близько молотить здоровань молотник, і від його ціпа котиться відлуння і ляскає йому в скроні. Яблуня гупнула яблуком, зітхнув спросоння татарський брід, а з хмари ошелешено вискочив місяць, і на подвір’ї ожили чорнобривці, кущі жоржин і глечики, що скапували на землю росу.

У весняному, срібному небі виграють жайвори, а я стою в малиннику на місці вишні і, примруживши очі, дивлюся в небесну глибінь, згадуючи солов’я, якого в дитинстві злякав. За ті пісні, що їх вона складала, за те страждання, що вона страждала, за батька, що розп ятий у варшаві, а не схилив пред ворогом чола, - не вистачало б городу полтаві, щоб і вона ще страчена була. Скільки в житті набачишся дивовиж, що вже годилось би не чудуватись, а воно зі свого міха, схожого на казкову лампу алладіна, висипає ще запаморочливіші. Коли дослідники пройшли глибину дев’ять тисяч метрів, почулася незвичайна тріскотнява, і вчені побачили, що скло ілюмінаторів батискафа раптово вкрилося сіткою дрібних тріщин. і хоч у розповідях першопрохідців було багато неточностей і звіт їхній міг видатися схожим на фантастику, проте багато побаченого у безодні викликало подив акванавтів. Українці не мають бажання від когось відділитись, відмежуватись - вони хочуть тільки, щоб їм і всьому громадянству україни була змога порядкувати краєві справи, будувати долю країни без усяких сторонніх втручань і без можливості таких втручань. Вони знають свої сили і засоби й певні того, що, коли край буде мати таку волю і буде забезпечений від усяких втручань зі сторони, він буде успішно розвиватись і йому не треба буде штучних огорож від впливів. Безмежжя просторів, і виття хуртовини вночі, і здичавлений вигляд залоги, що поверталась з мурів фортеці в намерзах снігу, кутаючись у баранячі та вовчі шкури до п’ят. Б) особлива форма побудови усного чи писемного мовлення, що є розгорнутим висловлюванням однієї особи, зверненим до співрозмовника або до себе; в) завершене висловлювання, яке складається з кількох речень, об’єднаних між собою змістом та синтаксично, і служить для вираження зв’язних думок; тема тексту.

Частина тексту, яка несе найбільше емоційне навантаження; основна думка тексту; частина тексту від одного відступу до іншого, у якій розкрито зміст підтеми; тема і заголовок тексту.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

контрольна робота займенник тести 6 клас з відповідями

набір букв українського алфавіту