історичні твори лесі українки

історичні твори лесі українки

Лише в 20 - 30 - ті роки, у часи другої хвилі національного відродження, з’явилися поодинокі статті стосовно поеми, а потім – знов мовчанка навколо твору, бо твір цей присвячено драматичним подіям історії україни.

Україна, яка за умовами договору мала бути лише у військовому союзі з росією, через войовничу політику царизму та розбрат між окремими представниками козацької старшини, які вели між собою братовбивчу боротьбу за владу, перетворилася на руїну.

Нещаслива доля, що спіткала волелюбний український народ, визначала його подальше політичне та громадське життя впродовж кількох століть – майже до нашого часу.

Столітньою боротьбою з польщею україна виборола собі незалежність, але польська шляхта, кримське ханство і султанська туреччина продовжували свою загарбницьку політику.

“лихоліття, безсилість, безправність і лукавство польського уряду; безперестанні війни і колотнечі, а через них занехаяні і пожовані ниви та хазяйство; недорід кілька год, сподіванки народні на кращі часи, надія на гетьмана, що він виборе україні кращу долю, – все це не раз заставляло хмельницького оглядатися навкруги і шукати такого захисту, що справді дав би сердешній україні легко дихнути.

Польща ледве сама справлялася з безладдям у себе вдома, та останніми часами зі своєю католицькою вірою надто далася у знаки україні; боротьба безперестанна з нею зробила з неї ще клятішого ворога україни”. “а тим часом українці з давніх - давен були народ суто демократичний (простолюдний) і взагалі такий, що рівні права для усіх вважав за найголовніше для свого життя, за святощі, за які він так довго і уперто боровся стільки віків. У ті давні часи ні один ще народ не мав такої “демократичної” республіки (держави з виборним державцем), якою була україна, не мав такого рівноправного і міцного військового устрою в себе, який мала січ запорожська, – це був український лицарський орден, що не мав собі рівні у європі й до наших часів”. Коли хмельницький зажадав від бутурліна та інших членів посольства, щоб вони присягнули від імені царя, то бутурлін відповів, що в московській державі піддані складають присягу цареві. “польсько - шляхетські агенти поширювали чутки, ніби об’єднання україни з російською державою викликало в деяких полках опозицію, що уманський, брацлавський, кропивенський і полтавський полки відмовилися від присяги, що іван богун не хотів присягати та що половина україни відірвалася”. Сподвижники хмельницького вважали за необхідне створити автономну українську державу на чолі з гетьманом, влада якого поширювалась би на весь народ, а не тільки на козацьке військо. 30 січня 1667 року польща і росія підписали андрусівське перемир’я, за яким лівобережна україна з києвом залишилася за росією, а правобережжя знов підпало під владу польщі. Упродовж усього цього періоду московський уряд задобрював старшину подарунками і роздавав їй землі, дворянські титули, пропонував посади при російському дворі. Трагедія оксани перебійної – української боярині (за драмою лесі українки “бояриня”) зломилась воля, україна лягла москві під ноги, се мир по - твоєму – ота руїна. Трагедія україни в драматичній поемі лесі українки “бояриня” уярмлення свого народу, безправність його культури леся українка переживала як особисту трагедію. Душа її, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків, колоніальної сваволі, поетеса майже фізично задихалася в атмосфері царського деспотизму.

Геніальна дочка свого народу, леся українка добре розуміла, яке велике значення в духовному розвитку суспільства має національна ідея, тому й звернулася у своїй творчості до історії україни.

Твір на тему – трагедія рідного краю в драмі лесі українки “бояриня” у драмі “бояриня” авторка звертається до національної історії свого народу, вона переносить читачів у часи гетьманування петра дорошенка, який вів боротьбу за визволення українського народу з - під гніту російського царату та хотів об’єднати україну.

Протистояння двох світів і морально - етичних позицій у драматичній поемі лесі українки “бояриня” у драматичній поемі “бояриня” леся українка змальовує трагічну добу, що тривала чверть століття після смерті богдана хмельницького й відома в історії під назвою “руїна”. Передусім тому, що всі інші її драматичні твори, окрім “лісової пісні”, побудовані на екзотичному матеріалі, і тлом для них слугують події з життя інших народів у минулі часи.

історична основа поеми “слово о полку ігоревім” події, відображені у “слові о полку 1 історична основа поеми і ігоревім”, відбуваються у період феодального роздрібнення, коли безліч не великих князівств неохоче об’єднувались у державну спільність. Створила його письменниця під час перебування в єгипті, і, як зазначають дослідники, у цьому є своя закономірність – ностальгія породжує звертання до української тематики.

Національна доля українського народу в поемі лесі українки “бояриня” свій перший вірш “надія” леся українка (1871 - 1913) написала у дев’ятирічному віці. Цей твір, найбільший за обсягом із усього “кобзаря”, відрізняється не тільки ви сокою літературною майстерністю, але й доскональною вірністю історичних фактів, глибоким вивченням перебігу подій, про які розповідається у поемі. Характеристика образу степана в поемі “бояриня” лесі українки вихованець києво - могилянської академії степан – український інтелігент другої половини xvii ст що втратив свою національну культуру і перейняв чужу.

” син колишнього козака, а згодом московського боярина, степан потрапляє в козацьку слободу з російськими боярами, гостює в родині представника козацької старшини олекси перебійного. Трагедія людини, відірваного від рідної землі, у драмі “бояриня” лесі українки леся українка через важку хворобу змушена була протягом тривалого часу перебувати далеко від рідної землі. Трагедія рідного краю в драмі лесі українки “бояриня” і все - таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю, як я тебе згадаю, у грудях серце з туги - жалю гине.

і завжди мої земляки з особливою увагою придивлялися до постатей своїх лідерів, перш за все враховуючи ступінь їхньої відповідальності за долю україни та її майбутнього. Зображення звичаїв і побуту козацької старшини та російського боярства в поемі “бояриня” лесі українки син колишнього козака, а згодом московський боярин степан, приїхавши з російськими боярами до козацької слободи, гостює в родині козацького старшини олекси перебійного і закохується в його дочку оксану.

Дівчина відповідає йому взаємністю, і молоді вирішують після весілля виїхати до москви, де служить степан, і влаштувати там своє сімейне життя, додержуючи українських звичаїв. Байрон у драматичній поемі “бояриня” леся українка звернулася до складних, суперечливих подій ii половини xvii століття і висвітлила їх в основному на тлі сімейного життя, звичаїв, побуту козацької старшини та російського боярства. Мені здається, що у кожний такий образ письменниця вклала часточку себе самої, свого характеру, вдачі, своїх мрій і поривань, свого болю й нездійсненних сподівань. Степан – не історична особа, це український інтелігент другої половини xix століття, який утратив національну свідомість, зрікся рідної культури і прийняв чужу.

Вона свідчить про якусь незбагненну силу українців, їхню здатність знову і знову відроджуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів та катастроф. Можна було б свою розповідь розпочати від татаро — монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, що він став легкою здобиччю сусідів і потрапив до них у неволю. Це був період після смерті богдана хмельницького, коли україну намагалися поділити між собою польща й московщина, сіючи ворожнечу між козаками, провокуючи безперервні внутрішні сутички за гетьманство росія роздавала козацькій старшині привілеї, щоб схилити її на свій бік, примушуючи зрадити інтересам україни, намагалася позбавити народ мислячої інтелігенції. На сторінках новели автор показує духовне зростання людини, її тісний зв язок з народом мусій, головний герой твору, любить людей, хоче надати їм допомогу; він не поступається переконаннями, не допускає жодних компромісів. Та справжньою причиною його загибелі був письменницький талант, його твори, у яких не ідеалізувалися більшовицькі будні, а правдиво відтворювалися братовбивчі події на благословенній українській землі. Дізнатися про мужню боротьбу письменниці з невиліковною хворобою, про роль родини, культурного оточення та самоосвіти у формуванні її світобачення; сприяти формуванню цілісного уявлення про неї як людину, митця, її громадянську позицію; розвивати навички роботи з різноманітними джерелами інформації, зв язне мовлення, мислення за допомогою узагальнення, вміння встановлювати зв язки між подіями, аналогії та ін. Портрет лесі українки у національному вбранні, фотоматеріали, виставка друкованих видань про лесю (статті, монографії, критична література); твори письменниці. Ніжність, материнство, лагідність, чуйність, турботливість, краса, мрійливість, слабкість, чарівність, поезія, квіти, кохання… (асоціацій може бути багато). Мати, відома письменниця олена пчілка, та батько — юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли вихованню дітей (було їх шестеро), їхній гуманітарній освіті. Особливо добре знала літературу — вітчизняну і світову, володіла класичними й основними європейськими мовами, що дало змогу читати в оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької, французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Сюди належать батько лесі, петро косач — член старої київської громади, культурна, освічена й гуманна людина; її мати, ольга косач — відома українська письменниця, під чиїм пильним поглядом леся українка робила свої перші поетичні кроки і кому завдячувала головним чином всеохопною любов ю до рідної мови, рідної пісні й свого народу.

Життя змалку серед українських селян, дослухання до народних пісень, казок і легенд, з одного боку, й висока культурна атмосфера в сім ї косачів, зокрема безпосередні взаємини родини косачів з родинами старицьких і лисенків, з другого, мали великий вплив на духовне життя й інтелектуальний розвиток письменниці. До цього також приєдналися живі й жваві зв язки з дядьком — михайлом драгомановим, який привертав її увагу на питання суто літературні й наукові, суспільні й політичні. Другий з них — чудове довкілля розкішних волинських лісів, що збудило в лесі українці любов до природи, яка не полишала її впродовж життя, де б вона не перебувала. Третім важливим чинником, що мав уплив на всю творчість лесі українки, надаючи їй глибокого філософського й емоційного змісту, були обставини важкої та невиліковної хвороби поетеси.

Власне, вони й змушували письменницю часто перебувати на самоті, в колі власних думок, спонукали до самозаглиблення, приневолювали зусебіч продумувати й розглядати життєві явища й проблеми, наполегливо шукаючи на них відповідей у роботі власної думки та у творах світової літератури.

Швидкому розвитку письменницьких здібностей лесі українки сприяла творча атмосфера, у якій зростала, її оточення, серед якого були михайло старицький, микола лисенко. Глибоко вразила лесю трагічна загибель у каторжанській тюрмі в снігах забайкалля революційної народниці марії ковалевської, матері її найближчої товаришки.

Леся українка — мужність, нескореність, освіченість, митець, поезія, загадка, завзяття, воля, патріотизм, пристрасть, музика, філософія, наука, революція, творчість, романтичність, кохання. 25 лютого 2011 року в україні на державному рівні відзначався 140 - річний ювілей з дня народження видатної української поетеси і письменниці лесі українки.

(постанова верховної ради україни від 21 жовтня 2011 року № 2633 «про відзначення 140 - річчя з дня народження видатної української поетеси, громадського діяча лесі українки (лариси петрівни косач - квітки). 25 лютого в новограді - волинському в музеї родини косачів були виставлені картини художників — членів групи пулинського земляцтва із селища червоноармійськ, також відбулася науково - практична конференція, присвячена лесі українці. Доказом світового визнання української письменниці є те, що творчість лесі українки вивчають у країнах, які знаходяться дуже далеко від її батьківщини.

Дослідженнями громадської діяльності та творчості української поетеси займалися професори хе жунчан та чжу хун у центрі вивчення україни уханського університету (створений ще в 1960 - х рр. Щоб збагатити своїх співвітчизників досвідом інших країн, знемагаючи від невимовного болю, лариса косач досконало вивчила десять іноземних мов, з яких перекладала українською перлини світової класики (до слова, і її твори виходили 22 - ма різними мовами нашої планети). Поет та історик культури євген маланюк вважав, що леся українка пішла далі, аніж тарас шевченко, який «був проявом не так нації, як нашої (дуже складної. і чи не роль саме жанни д арк в нашій літературі, а тим самим і в історії нашого народу відіграла ця хвороблива й така прекрасна у своїй високій простоті донька княжої волині… це визнали в тому числі й сучасники лесі українки, перетворивши похорони поетеси на масову маніфестацію, під час якої поклали на могилу поетеси вінок із написом. Чи збігається ваше уявлення про поетесу, отримане на уроці, з першим уявленням про неї, що виникло у вас після ознайомлення з її творами у попередніх класах. Однією з особливостей сучасного етапу розвитку історичної науки є підвищення ролі історіографічних досліджень, покликаних аналізувати генезу історичної думки, збагачення історичних знань. До видатних постатей українства, що зробили помітний вплив на формування суспільної історичної свідомості, належить і легендарна поетеса, публіцист, мислитель, громадський діяч, велика жінка україни леся українка - лариса петрівна косач. Вся її творча спадщина переконливо засвідчує причетність письменниці до розвитку історичної думки, хоча найменш дослідженими у житті й творчості лесі українки є саме історія та історіософія. Сучасна епоха - злам хх та ххі століть, новий етап переосмислення і переоцінки минувшини, вимагає всебічного дослідження внеску поетеси в розвиток історичних знань, вивчення її історичних поглядів. Класичного реалізму та модернізму, кожна з яких по - різному оцінювали традиційну історіографію, вкладали відмінний один від одного зміст у категорію історизму.

ідеї збереження національно - народної ідентичності, що проголошували провідники народництва хіх ст поступово асимілювалися з просвітницьким гуманізмом ідеологів “європеїзму” та “космополітизму”. Обрана тема відображає один із напрямів наукових досліджень кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету київського національного університету імені тараса шевченка, є частиною комплексної теми “історія української історичної думки”. Предметом дослідження стали закономірності формування і розвитку історичних поглядів лесі українки, віддзеркалення в її творчості історіософського розуміння подій всесвітньої та української історії, її внесок у джерельну базу історичної науки.

Методологічну основу дослідження склали принципи історизму та об єктивності, органічно поєднані з загальними і спеціальними методами наукового пізнання. Хронологічні межі дослідження охоплюють як роки життя лесі українки, так і весь період створення джерельної та історіографічної бази досліджуваної теми, тобто кінець хіх - початок хх століття. Метою дослідження є з ясування історичних поглядів лесі українки як представника нової генерації національно свідомих діячів культури хх ст а також джерел та умов формування і втілення їх у творчості письменниці, її внеску у джерельну базу історичної науки.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в українській історіографії комплексно досліджено процес формування, розвитку і втілення історичних поглядів лесі українки.

На основі критичного аналізу першоджерел, інтеграції концепцій і оцінок дорадянської, радянської, пострадянської та зарубіжної історіографії визначені наукові позиції, на яких ґрунтувалася історична самосвідомість письменниці, розкрито зміст історичних та історіософських засад її творчості, з ясовано значення доробку лесі українки для поглибленого дослідження суспільно - політичних, соціальних, культурно - духовних процесів української й зарубіжної історії. Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що його результати спрямовані на створення об єктивного портрета лесі українки, розширюють уяву про неї, як представника нової генерації української творчої інтелігенції, носія історичної та національної свідомості, збагачують знання з історії історичної науки та джерелознавства. Фактичний матеріал, теоретичні узагальнення, оцінки й висновки дослідження можуть бути використані як істориками, так і культурологами, політологами і філософами при створенні узагальнюючих праць з історії україни, історії української культури, історіософії, історіографії, джерелознавства, розробці навчальних курсів. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки історичного факультету київського національного університету імені тараса шевченка. У “джерела та історіографія дослідження”, що складається з двох підрозділів і присвячений аналізу використаних джерел та історіографічній базі дослідження історичних поглядів лесі українки.

До першої групи джерел віднесені архівні та опубліковані документи, що стосуються розвитку історичної науки та літературознавства, висвітлюють факти біографії лесі українки, громадської діяльності, творчі матеріали.

Зокрема, для дослідження історичних поглядів та історичної свідомості лесі українки, формування та еволюції її світогляду використані виписки про рід косачів, книги чернігівського дворянства, з книги “материалы для истории заселения, землевладения и управления”, тощо. Цінні відомості про суспільно - політичні погляди і творчість письменниці почерпнуті з матеріалів центрального державного архіву - музею літератури та мистецтва україни, зокрема рукописів статей провідних літературознавців. У процесі дослідження використовувались також збірники опублікованих документів і матеріалів, що дають значний фактичний матеріал стосовно життєвого шляху лесі українки, її громадської діяльності. До другої групи джерел віднесено всі варіанти видань творів лесі українки, починаючи від прижиттєвих і закінчуючи сучасними та виданнями української діаспори.

Дані матеріали значно поглибили відомості про взаємини лесі українки з її сучасниками та впливи на становлення її світогляду усесвітньо відомих діячів культури.

Четверту групу склали численні листи лесі українки та листи її кореспондентів, серед яких - родичі письменниці, відомі громадські діячі, письменники, науковці. До п ятої групи джерел віднесено матеріали періодичних видань, зокрема журналів “радянське літературознавство”, “дивослово” (“українська мова і література в школі”), “слово і час”, “сучасність”, “вітчизна”, “людина і світ”, газет “литературная газета”, “известия”, “радянська україна”, “літературна україна” та ін. Журнальні і газетні статті несли в собі не лише джерельну інформацію, рідкісні факти, цікаві статистичні дані, але й засвідчували загальнодержавний напрям в дослідженні життя і творчості письменниці. До неї ввійшли узагальнюючі праці з історії україни, історії української літератури, політології, філософії, а також монографії та інші дослідження, присвячені життю і творчості лесі українки.

1) узагальнюючі праці з історії україни та української літератури кінця хіх - початку хх ст монографії представників української та зарубіжної історико - філософської думки; 2) узагальнюючі та монографічні дослідження, безпосередньо присвячені життю і творчості лесі українки (як вітчизняні, так і зарубіжні); 3) публікації, що висвітлюють окремі аспекти життя письменниці, її філософські, естетичні, літературно - художні, політичні, громадські уподобання, аналізують окремі художні та публіцистичні твори, листи.

Спираючись на історію нагромадження і збагачення відомостей про життя і творчість лесі українки протягом століття, в роботі виділено 4 історіографічні періоди.

На працях 1920 - х років позначилась недостатність джерельної бази, адже більшість епістоляріїв лесі українки були невідомі, її архів, як і її автографи, були ще невпорядковані і розпорошені по різних музеях і архівах. ) у вітчизняній історії позначений посиленням терору і репресій проти національно - свідомих діячів науки і культури, а також запровадженням єдиного методу соціалістичного реалізму в літературі. Все це відбивається і на стані наукових досліджень творчості лесі українки, що зводились здебільшого до журнальних статей та передмов до видань її творів. За офіційними оцінками та змістом вони мали утвердити єдино правильну оцінку радянським суспільством життя, творчості, суспільно - політичних та філософських поглядів письменниці. Святовця, в якій в історично - літературному, теоретичному, літературно - естетичному, психологічному та джерелознавчому аспектах розглядаються листи письменниці. Одарченка, які репрезентували в цілому об єктивне, не політизоване дослідження життя і творчості лесі українки, окремих джерел формування її світогляду.

За останні 10 років в україні видано близько 20 узагальнюючих і монографічних праць, понад 60 журнальних статей, захищено більше 15 дисертацій, предметом дослідження яких стали життєвий і творчий шлях лесі українки.

Серед публікацій, що розглядають світогляд письменниці, її філософські, естетичні, літературні, політичні, громадські уподобання, аналізують окремі художні та публіцистичні твори, листи, виділяються праці а. Велику роль у поширенні результатів лесезнавчих досліджень, а також пропаганді творчого доробку лесі українки, її поглядів відіграли науково - практичні конференції, матеріали яких стали вагомим внеском у сучасну історіографію. Таким чином, історіографічний аналіз вказує на існування великого комплексу праць дослідників - літературознавців, культурологів, філософів, присвячених життю і творчості лесі українки, а також засвідчує практичну нерозробленість проблеми історичних поглядів письменниці. У підрозділі “ самоосвіта, сімейне виховання та оточення як чинники формування світогляду лесі українки” обгрунтовано висновок про визначальну роль сімейного виховання, самоосвіти та оточення у формуванні письменниці як видатної особистості. У підрозділі зазначається, що постать лесі українки була унікальним явищем не лише з точки зору її внеску в літературний процес та суспільно - політичний розвиток україни, а й в аспекті особистого світогляду, що вочевидь характеризується науковим історизмом. Під еволюцією в поглядах слід розуміти перехід від літературно - художнього описування окремих історичних подій і фактів до осмислення закономірностей світового історичного розвитку і місця в ньому україни.

Своєрідність життєвого шляху, вимушена відірваність від батьківщини та ряд об єктивних причин, пов язаних з особливостями історичного розвитку україни та її суспільства наприкінці хіх - поч. Обумовили творчий вибір письменниці на користь розв язування загальнолюдських проблем та історичних колізій, звернення до історичної тематики як способу втілення власних прагнень. Особливість полягала в тому, що базою освоєння вітчизняної історії були для лесі українки і праці представників романтично - позитивістського напрямку - м. Розділ “історична та історіософська проблематика спадщини лесі українки” складається з двох підрозділів і присвячений розкриттю історіософського осмислення письменницею світового історичного процесу.

Так звана доба модернізму відображала нові національні і соціальні умови життя, висунула нові ідеї, теми, течії, сприяла появі нових літературних стилів, як - то імпресіонізм, символізм, неоромантизм. Одним з головних джерел вивчення поглядів лесі українки на всесвітню історію та історичний процес взагалі є підручник “стародавня історія східних народів”. У ньому висвітлювалась історія економічних, соціально - політичних відносин, релігії, вірувань, міфології і, що особливо, чітко простежувалась саме історія народів, на що наголошено в назві, його діяльність в усіх можливих галузях. В цьому контексті розглядається одна з найважливіших проблем у доробку письменниці - тема біблії (книги старого завіту) та відображення в ній історичних поглядів авторки.

Використовуючи біблію як історичне джерело для описання історії єврейського народу, леся українка створила ряд поезій та драматичних творів, в основі яких - відтворення характерних для певної історичної епохи явищ і процесів через долю біблійних героїв. На основі біблійних книг написані поема “самсон”, поезії “єврейські мелодії”, “ізраїль в єгипті”, драми “вавилонський полон”, “на руїнах”, “в дому роботи, в країні неволі”, стаття “утопія в белетристиці” та ін. Цими творами леся українка звернулася до загальносвітових, загальнолюдських проблем - національної єдності народу, пробудження в народі людської і насамперед національної гідності, що є початком боротьби за свободу і незалежність. По - перше, це підняття проблем всесвітньої історії на прикладах життя стародавніх народів, існування в суспільстві моралі та її трансформації в історичному вимірі, вирішення у поетичній формі дискусійних підходів до загальносвітових філософських та історіософських проблем. Поставлені письменницею проблеми особи, її самовизволення та існування в суспільстві наближають її до ідеологів екзистенціалізму, що дає право говорити про лесю українку як предтечу цієї філософії в україні. Аналіз творів показує, що леся українка вибирає історичний фон переважно рубежу епох, який, як правило, пов язаний із загостренням світоглядної боротьби, формуванням нових ідей, цінностей, активізуванням суспільної думки.

Відстоюванні нею принципи свободи особистості, обирання влади народного правління стоять в одній площині з парламентським устроєм держави, декларованим лібералізмом (“роберт брюс король шотландський”, “державний лад”). Національна історія отримала відображення у творчості письменниці завдяки глибокій любові до україни, всебічним знанням духовних цінностей українського народу, з котрих найвище вона ставила мову, культуру, звичаї. Зверненню лесі українки до проблем вітчизняної історії сприяли і особливості розвитку українського суспільства кінця хіх - початку хх ст пов язані з розробкою наукового підґрунтя історії україни як історії українського народу, української нації. У науково - дослідницьких і публіцистичних працях “про козаків” та “яке наше життя під московськими царями”, численних листах леся українка, спираючись на ідею української державності, з ясовувала причини її втрати, засуджувала прояви національної пасивності і зради, натомість проголошувала ідеї рішучої боротьби за національну та культурно - релігійну незалежність україни.

Принципи історизму та об єктивності, ряд дослідницьких методів дозволили виважено та обґрунтовано викласти свої погляди на вузлові проблеми української історії. Леся українка поклала в основу своєї праці основоположні пункти його концепції історії україни - руси - “територія”, “народ”, “держава”, що вказує на високий рівень її національної та історичної свідомості. Серед поезій найбільше виділяються своїм історичним підгрунтям “подорож до моря”, “на столітній ювілей української літератури”, “slavus - sclavus”, “і ти колись боролась, мов ізраїль” та ін. Причини зацікавленості саме цими періодами полягають у тому, що леся українка виявляла інтерес до історії української нації та спроб державного будівництва. Аналіз твору засвідчив чіткі позиції лесі українки, яка, розглядаючи історію україни в перспективі, поєднуючи в часі добу руїни та колізії кінця хіх століття, визначала національний рух як провідну і рушійну силу українського історичного процесу.

Водночас у народі письменниця вбачала суб єкт історії, який, усвідомлюючи національну приналежність і розглядаючи національне визволення як головну мету, кристалізується у націю, покликану відродити українську державу.

Підрозділ “проблеми національної історії україни у творах неукраїнської тематики” доводить, що неукраїнська тематика творів надала можливість лесі українці в алегоричній формі досить повно та глибоко відтворити погляди на україну, українську націю. Як засіб актуалізації болючих проблем української нації, втілення ідей боротьби українського народу за національне, соціальне і політичне визволення леся українка використовувала біблійні теми та сюжети, стародавню історію єврейського народу.

У вираженні поглядів на національну історію леся українка зверталася також до історії середньовічної європи, греції, риму і навіть до казкових сюжетів. Полемічним твором щодо висвітлення шляхів національного визволення є “осіння казка”, в якій прозвучали мотиви самостійності українців у боротьбі за волю, підкріплені багатовіковою історією. Вираженням національних поглядів лесі українки стала поема “оргія”, створена на сюжет часів римської імперії (що є аналогією імперії російської), де звучать мотиви пріоритету вирішення національних питань над розв язанням соціальних проблем. У підрозділі “загальна характеристика творчої спадщини лесі українки як історичного джерела” зазначається, що творча спадщина письменниці є цінною для історичної науки не лише з точки зору дослідження її історичних поглядів, але й як носій величезного обсягу інформації з політичного, громадського та культурного життя суспільства кінця хіх - початку хх століття. Джерельне значення творчості лесі українки зумовлюється тим, що вона має безпосереднє відношення до української та зарубіжної історії, насамперед до історії культури, громадського життя і суспільної думки.

За існуючою в сучасному джерелознавстві класифікацією твори усіх цих жанрів, крім листів та щоденників, відносяться до літературних джерел, а останні - до джерел особистого походження. Загальна методика їх опрацювання передбачає аналітичну та синтетичну критику, логічний, текстологічний і порівняльний аналіз, з ясування конкретно - історичних умов і мотивів створення кожного твору, його призначення, суспільного резонансу.

У підрозділі “джерельне значення наукових, публіцистичних та літературних творів” наголошено, що твори лесі українки, незалежно від жанру, є важливим носієм відомостей, насамперед про епоху їх створення. Грушевським, вони віддзеркалюють не лише погляди освіченої української інтелігенції на національну історію, але й певною мірою стан української історичної науки, основні проблеми, що ставила вона перед дослідниками.

По - перше, публіцистика є джерелом вивчення ідейних позицій та тих колізій, що мали місце у суспільному житті, по - друге, в ній віддзеркалюються авторські позиції, погляди, світобачення. Суспільно - політичне та громадське життя україни на рубежі століть та участь у ньому лесі українки певною мірою відображені в статтях “лист до товаришів”, “голос однієї російської ув язненої”, “безпардонний патріотизм”, “не так тії вороги, як добрії люди” та ін. Статті “утопія в белетристиці”, “замітки з приводу статті “політика і етика” мають велике значення для дослідження естетичних поглядів, що побутували в тогочасному суспільстві. Прихована інформація поезій та драматичних творів письменниці дозволяє з ясувати спонукальні мотиви їх створення, що пов язані з найболючішими проблемами українського суспільства. Художні твори лесі українки втілили в собі її глибинні знання народних звичаїв, традицій, пісень, усної народної творчості, побуту українського народу як сучасного їй періоду, так і минувшини.

В аспекті джерельного значення спадщини лесі українки для дослідження історії народних традицій, побуту і фольклору цінним є ряд збірок народних пісень, зібраних і записаних лесею українкою, зокрема, “купала на волині”, “дитячі ігри, пісні й казки ковельщини, луччини й звягільщини на волині”. Грушевського містять важливі та різноманітні відомості, що мають особливу джерельну цінність при дослідженні суспільно - політичних і культурних процесів кінця хіх - поч. Наприклад, низка листів дозволяє виявити політичні процеси в галичині та участь у них поетеси, дослідити не лише взаємини письменниці і видатних українських діячів а й певні ідеологічні процеси в тогочасному українському суспільстві. Дисертація містить теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявилося в з ясуванні історичних поглядів лесі українки, джерел та умов формування і втілення їх у творчості, внеску письменниці у джерельну базу історичної науки.

На формування історичних поглядів лесі українки, її творчість мали помітний вплив особливості епохи та суспільного розвитку україни кінця хіх - початку хх ст. Сімейне виховання, самоосвіта та оточення сприяли становленню лесі українки як непересічної особистості та громадянина з визначеними життєвими позиціями і розумінням тенденцій історичного розвитку людського суспільства. На історіософію світогляду лесі українки домінуючий вплив мали засади модернізму - інтелектуалізм, європеїзм, демократизм, романтично - позитивістські ідеї м. історична самосвідомість лесі українки ґрунтується переважно на філософсько - художньому осмисленні світової та української історії і відображенні його у творчій спадщині письменниці. Звернення лесі українки до загальноісторичних та філософських проблем зумовлене її світоглядними цінностями та полягає у піднятті проблем всесвітньої історії на прикладах життя стародавніх народів, існування в суспільстві моралі та її трансформації в історичному вимірі, вирішенні у поетичній формі дискусійних підходів до загальносвітових філософських та історіософських проблем. Аналіз поезії, драматургії та публіцистики лесі українки дозволив дійти висновку про те, що головним суб єктом історичного процесу вона вважала народ, представлений окремими особами.

Використання історії як тла для розкриття власних ідей, осмислення цілісності світового історичного процесу, філософське трактування християнського світогляду призвели до еволюції лесі українки від поета до історика, дозволили сформувати власну історіософію. Українська історія в творчості лесі українки проходить крізь призму загальносвітових філософських проблем і глибоко синтезована з тогочасною українською ситуацією. Шляхом особистої ідеологічної еволюції вона підійшла до вирішення основних проблем тогочасного українського суспільства - визволення з національного і соціального гніту.

На ґрунті історіософського аналізу письменниця сприйняла українську історію як частину загальносвітового історичного процесу, визначила її як історію народу і нації, а в національному русі бачила рушійну силу історичного прогресу.

Використання історичної тематики як літературного засобу стало наслідком особливої концепції світової історії, заснованої на цілісності історичного процесу, спадкоємності людських цивілізацій, поєднанні україни і світу.

Леся українка, досліджуючи стародавню та новітню історію різних народів на засадах історизму і об єктивності, зуміла виразити художніми засобами власний погляд на історичний процес взагалі та на місце в ньому україни.

Вона започаткувала нове бачення всесвітнього історичного процесу та української історії з точки зору модерну, ввела історіософські засади в літературу нової доби.

Своїми історичними та філософськими поглядами леся українка віддзеркалювала або й випереджувала тогочасні історико - філософські течії, а саме позитивізм (з наближенням до неопозитивізму), екзистенціалізм, підтримувала ідеї теософії, була близька до ліберального - демократичного напряму визвольного руху в україні. Творча спадщина лесі українки є цінною для історичної науки як носій величезного обсягу джерельної інформації, що стосується зокрема розвитку культури, ідеологічних процесів, суспільно - політичного і громадського життя, місця і ролі в ньому самої письменниці, її історіософії. Домінуюче значення відкритої (прямої) і прихованої (опосередкованої) інформації важливе насамперед для пізнання особливостей епохи, наростання суспільних рухів, розвитку, культури на рубежі хіх - хх ст. Йдеться про пошук автографів, зокрема рукопису брошури лесі українки з української історії, ряду публіцистичних статей та листів, про додаткове вивчення чинників формування історичних та історіософських поглядів письменниці, з ясування мотивів створення творів на історичну тематику тощо. Державотворчі заходи періоду революції - у складі української національної ради, у відомствах закордонних справ західноукраїнської й української народних республік. Дослідження ролі української діаспори у процесах демократизації та трансформації україни, передачі позитивного досвіду в розбудові громадянського суспільства. Епоха модерну в українській драматургії представлена останніми п єсами корифеїв українського професійного театру, міфопоетичними поемами лесі українки, експериментально - психологічною драматургією в. Новаторські риси її драматичної творчості виявляються у новому підході до зображуваної дійсності - новоромантичному, де герой - не виняткова особистість, а звичайна, хоча й непересічна людина, яка починає усвідомлювати свої права. Досконалу вишукану мову її творів збагатили нові художні засоби - диспут, дотепний діалог, пересипаний блискучими думками, афоризмами, народними піснями, легендами і повір ями.

Такий тип тексту з особливою увагою до динаміки, декламаційно - риторичних можливостей, ритмізації, мелодики слова не виключав його придатності до сценічного втілення. Мета роботи - визначити основні тенденції розвитку драматичних творів лесі українки, проаналізувати жанрово - стильові особливості та віднайти національну основу цих текстів; дослідити сценічне мистецтво поетеси, що помітно вплинуло на розвиток українського театру.

Наукова новизна полягає у детальному дослідженні драматичних творів в українській літературі, їхнє значення для минулого, теперішнього та майбутнього покоління та постановка драм на сцені театру.

Автори цього періоду - леся українка, олександр олесь, володимир винниченко, микола куліш - досліджувалися і науковцями з відмінними від згадуваних, сучасними методологічними засадами (н. Як явище в цілому українська драматургія не співвідносилася із загальноєвропейським процесом зародження нової драми, появи різноманітних течій модернізму.

Зауважимо, що обмеження дослідження 30 - ми роками зумовлене не внутрішніми, а насамперед зовнішніми причинами - наступ реакції тоталітаризму, репресії стосовно будь - якої інакшості мислення і відповідно уніфікація й примітивізація, зокрема, драматургії. Особливості власне модернізму виявилися у творчості таких письменників, як франц кафка, ернест хемінгуей, герман гессе, вільям фолкнер, габріель гарсія маркес, василь стефаник, іван франко, леся українка, микола хвильовий, ліна костенко, василь симоненко, іван драч, василь стус. Вони представляли свої ідеали в яскравих художніх образах, виняткових героїв у виняткових обставинах, зосереджували увагу на дослідженні внутрішнього світу людини.

Вважаючи її першим неоромантиком в українській літературі, він вказував на зв язок її стилю зі стилем давніх пророчих утопій, який сама поетеса характеризувала як цілковиту протилежність епічно - спокійному тону і так званій простій об єктивності. Характеристичним із цього погляду є відзив сергія єфремова; не виділяючи окремих її творів в одну чи іншу попередньо звану категорію, він, таким чином, теж не дає чіткого розмежування між обома літературно - драматичними поняттями.

Саме цей античний сюжет збройного протистояння двох народів, з яких жоден не поступався іншому ані силою, ані відваго, давав їй можливість виразніше окреслити ключове питання, на яке письменниця шукала відповіді у зв язку з історією власного народу.

Подарунок ворога, як і поцілунок ворога, у художньо - образній системі письменниці символізують хитрість, підступність, застосування нечесних прийомів боротьби, завдяки яким перемагають рівного, а то й сильнішого суперника. Це може бути зрада свідома, мотивована корисливим інтересом, і зрада, здійснена заради високої мети, зрада мимовільна і зрада намислена, зрада індивідуальна і зрада колективна. Помилковим видається у цьому зв язку ґрунтоване на словах юди тлумачення ідейного смислу драми як певного виправдання юди і приписування часткової вини в юдиній зраді самому христу, яке запропонував п. «леся українка зверталася у своїх творах до історії єврейського народу, котрий, втративши батьківщину, зумів зберегти в поколіннях історичну пам ять і палке прагнення повернутися на свою землю. Оксана спершу підтримує його, але пізнавши зблизька московську неволю, оксана прозріває - боротьба за свободу була варта найвищих жертв, бо життя в московському рабстві гірше за смерть. її драми дають глибинне художньо - філософське осмислення національної історії, морально - психологічних причин історичної поразки українців у визвольних змаганнях, зображення закріпаченого народу, поневоленого російською імперією. В самостійній україні, яка була її ідеалом і сенсом життя, вона посіла те місце, яке їй заслужено належить - місце ключової постаті в українській культурі. Однак, якщо придивитись уважніше до ти причин, які стали, на думку дослідника, на заваді до театру лесі українки, то не важко помітити велику плутанину і непослідовність. На противагу театру, який на той час можна було назвати і традиційним, і класичним, тобто на противагу реалістичному театрові, почали з являтися театральні концепції з підкресленою настановою на умовність. «з усіх українських режисерів хх століття, певне, один лесь курбас міг би адекватно втілити на сцені драматургію лесі українки, але тому на заваді було надто багато причин, про частину з яких можна лише догадуватись. Для життя на сцені курбасу було відведено надто мало часу, окрім того, цей час припадав на 20 - і роки, коли шлях на сцену відкривала революційна тематика. Але грати навіть головних героїнь акторам мусить бути важко, оскільки самому треба глибоко усвідомити сутність вибору і, можливо, теж пройти крізь нього в своєму реальному житті, відчути, які зміни і вчинки він тягне за собою. Гра з настановою на перевтілення при виконанні ролі, сутність якої є узагальнено символістською, універсальною, не оживить персонаж, а навпаки, підкреслить його штучність. Якщо ремарки окремо доскіпливо вивчити, стає зрозуміло, що леся українка чітко уявляла, яке може бути сценічне рішення кожної п єси, і намагалась передати це своє розуміння детальними вказівками.

і тому, що так об єктивно сталося, тому, що гра трохи відсунула на другий план слово лесі українки, тому, мабуть, театр відновив відкинутий лесею українкою фінал твору - зустріч юди з трьома жінками і його, юди, самогубство. Це була поступка театральному, це була поступка зовнішній дії - але це було відступом не тільки від безпосередньої волі поетки, яка цей кусок п єси безжалісно викреслила, а і від самого духу театру лесі українки.

Спочатку йдуть весняні танці потерчат, русалок, лісових духів; далі - літні танці польових квітів, потім - колоритна сцена українського весілля лукаша й килини, наснажена народними танцями, і, врешті, зимові картини - танці сніжинок у фіналі балету.

Образ мавки дістає в драматургії балету динамічний розвиток у танцювальному дуеті мавки й лукаша, в якому розкривається щастя юних сердець, переповнених дивовижним почуттям. Під час дослідження драматургії лесі українки, зокрема місця та значення драматичних творів поетки у формуванні засад українського модерного театру, було реалізовано ряд завдань. В широкому діапазоні своїх зацікавлень поетеса виявила живе зацікавлення до теорії драми, зокрема до прямувань сучасної й західноєвропейської, і на цю тему вона написала велику статтю в одному із київських журналів. Йдеться насамперед про зосередження на внутрішньому світі людини, на індивідуальній психології, яка тепер уже менше опосередковується суспільними впливами.

індивідуалізм, горда самодостатність сильної особистості ставали ідеалами молодого покоління, яке вже не задовольнялося закликами до громадської, суспільної роботи й боротьби.

Бачимо, як від збірки до збірки леся українка все послідовніша й одвертіша в обстоюванні пріоритету індивідуальної свободи, свободи вибору і свободи творчості. Врешті, втративши симпатії передової мистецько - виробленої інтелігенції, театр став популярним серед менше освіченої верстви і мусів розраховувати на пересічного глядача.