література україни 17 18 ст
її тематика відображала стан церковного життя, освіти, науки, мистецтва, суспільно - політичної думки, і в усіх цих ділянках вплив друкованих видань дедалі зростав. Передбачав, що в україні діятиме необмежена кількість (скільки потрібно) шкіл, колегіумів, друкарень, дозволено буде друкувати світські і релігійно - політичні книги 2. Гімназія , теж школи, в котрих би по латині учено, і друкарні, колько їх потреба будет, аби без трудності становити било вольно, і вольно науки отправовати і книги всякіє друковати 3. Від більшості православних друкарень вона відрізнялася тим, що в перший період своєї праці головною метою мала поширення творів власника — чернігівського єпископа (згодом архиєпископа) лазаря барановича. Після смерті сльозки на всю україну залишилося три друкарні, причому всі належали церковним установам — православним (лаврі й братству) і католицькому єзуїтському колегіумові. Київській і чернігівській друкарням російський уряд заборонив видавати будь - що, крім передруків давніх видань, які — і це головне — не мали відрізнятись мовою і навіть наголосами від російських 4. Приблизно з того часу, коли київське і чернігівське друкарство опинилися під згубним і принизливим контролем російських уряду та церкви, друкарню львівського братства поставили під контроль папських нунціїв і призначених ними комісарів. Значення почаєва як видавничого осередку зумовлювалося тісним зв’язком друкарні з василіянськими монастирями і навчальними закладами — колегіумами та монастирськими школами для ченців. Видавничі ініціативи окремих магнатів на правобережжі залишались ефемерними, жодна з заснованих ними друкарень не відіграла помітної ролі в культурному житті. Етапними подіями в історії друкарства в україні стали впровадження гражданського шрифту — епізодично вперше в єлисаветі 1764 р а постійно в друкарнях навчальних закладів (київська академія, чорноморське штурманське училище) і ряді урядових друкарень у самому кінці століття, в губернських містах (катеринославі, харкові, кам’янці, житомирі, — а також початок діяльності у львові друкарів - німців, що обслуговували потреби австрійської адміністрації та освітніх установ (від 1772 р. Вони обслуговували потреби урядів і освітньої системи, яку ті насаджували, їхній вплив на характер освіти створював певні передумови і для майбутнього національно - культурного відродження українців, але у конкретній своїй видавничій програмі вони були набагато віддаленішими від питомо українських культурних традицій, ніж більшість друкарень, що діяли в попередній період. Поява друкованих книг національною мовою поза межами національної території — і притому часто в столицях або головних містах імперій — явище досить типове.
Отже, розвиток друкарства в україні, яке протягом тривалого часу більшою чи меншою мірою обслуговувало потреби української культури, не завершився створенням на власному терені хоча б одного національного видавничого осередку.
Це трапиться набагато пізніше і стане наслідком свідомих зусиль українських діячів культури, спрямованих на подолання імперської політики викорчовування національних особливостей мовних (особливого наречия), і не тільки мовних. П’ятибанна церква всіх святих у києво - печерській лаврі незвичайно струнка в своїх пропорціях, з багато різьбленими декораціями стін; це справжня перлина між усіма п’ятибанними церквами українського бароко. Йому і митрополитові ясинському завдячує своїм бароковим оформленням київський софійський собор, який було перебудовано у 1685 - 1707 pp а також успенська церква лаври та михайлівська, церква видубицького монастиря. Розумовський утримував при своєму дворі власний театр і оркестр, де влаштовували постановки популярних італійських опер, читали літературні твори, виконували уривки з балетів, ставили кращі п’єси класичної європейської драматургії. Таким чином, у складний час злету і падіння української державності, впертої боротьби народу за волю українська культура заявила про себе невмирущими цінностями, які живили її дальший розвиток v сутінках колоніальної залежності, що настала в xix ст. Багато таких пісень і поезій приписують марусі чурай – легендарній українській народній співачці і поетесі, яка нібито жила у полтаві; документальних свідчень про неї немає. Погляди цього гуманіста - просвітнтеля, який у своїх творах розкривав філософські, суспільно - політичні й етичні проблеми, відбилися на становленні нової української літератури.
Сковорода був енциклопедично освіченою людяною, добре знав не тільки античні філософські твори сократа, платона, арістотеля, сенеки, але й новітні, зокрема декарта, спінози, канта. Розглядаючи розвиток образотворчого мистецтва і архітектури на україні в xvi - xviii ст треба відмітити, що він відбувався у особливих історичних умовах. Період польського панування, напади татар, період визвольної війни, приєднання українських земель до росії в наслідок переяславської ради, період руїни, коли українські землі входили до складу різних держав - все це зумовило особливості розвитку української архітектури та образотворчого мистецтва xvi - xviii ст. Для цього періоду характерним є поступове проникнення в будівництво і живопис національних, народних рис, з одного боку, і зменшення церковних впливів та збільшення світських елементів, заповнення релігійних сюжетів образами, взятими з реального життя, ширше зображення природи, почуттів і переживань людини, більш гуманістичний зміст і реалістичні форми художніх витворів - з другого. Кам яні замки здебільшого споруджувались на правобережжі, насамперед на поділлі і волині, а також у східній галичині, на північній буковині і закарпатті. Розвивалася декоративна пластика, тематична різьба, головним чином у багатофігурних сценах вівтарів, фасадів храмів та каплиць, з явився скульптурний образ сучасника - в надгробках та епітафіях. Хоча архітектура і будівництво продовжували розвиватись на місцевій самобутній народній основі, водночас вони зазнавали впливу російської і західноєвропейської архітектури.
Українські архітектори запозичували й творчо застосовували прийоми стилю барокко, для якого характерним були декоративна пишність, вигадливість, мальовничість. Якщо на правобережжі міста майже не розвивались, то міста лівобережжя і слобожанщини, насамперед київ, чернігів, переяслав, батурин та ін інтенсивно розбудовувались. Цей же архітектор з мартином томашевським спорудив преображенський собор мгарського монастиря біля лубен (1684 - 1692), покровський собор у харкові (1689) та ін. є іконостаси, зокрема іконостас єлецького монастиря в чернігові (1669 - 1676), богородчанський іконостас, створений для манявського скиту майстром іовом кондзелевичем з волині, іконостаси, виготовлені в 1667 - 1700рр. Було збудовано, переважно з цегли й каменю, багато різноманітних споруд, серед яких, поряд з культовими, ставало дедалі більше цивільних будівель - адміністративних, господарських, житлових та ін. Для класицизму були характерними строгість і чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, симетрично - осьова композиція будівель, світлі фарби.
Ковнір навчився будівельної справи і створив оригінальні архітектурні споруди, які виділяються мальовничістю і багатством ліпного оздоблення стін і фронтонів. Це так званий ковнірівський корпус і дзвіниці на дальніх та ближніх печерах у києво - печерській лаврі, кловський палац, над яким ковнір працював разом з п. Найбільш видатною пам яткою дерев яної архітектури є троїцький собор у новомосковську, споруджений народним майстром якимом погребняком у 1773 - 1778 рр. На україну поширюється загальноімперські порядки, адміністративні закони і соціально – економічні умови, включаючи кріпосництво, її територія була поділена на губернії, або намісництва, з адміністративними і територіальними закладами.
Відбувається значне піднесення товарно – грошових відносин, поглиблюється соціальне розшарування населення, зростає виробництво із застосуванням найманої праці, розвиваються міста. Включення до її складу так званої новоросії, яка згодом стала однією з частин української етнічної території, здійснювалося, насамперед, через воєнно – стратегічні міркування. Основна маса населення західноукраїнських земель перебувала під подвійним гнобленням – австрійської монархії та польських, угорських, українських поміщиків та буржуазії. Піднесення часів війни 1812 року, декабристський рух та повстання 1825 року, загальноросійська криза феодально – кріпосницьких відносин та скасування у 1861 році кріпацтва. Мистецтво бароко відзначається динамізмом, схильністю до алегоричного відображення дійсності, пишністю та театралізацією, що підсилювало емоційний вплив на глядача. Самобутній прийом композиції храму — тридільна триверха (рідко одноверха) споруда та хрестовидні п яти - , семи - , дев ятидільні споруди з 5, 7, 9 банями.
Це троїцька церква в густині (1671), покровський собор у харкові (1689), іллінська церква в києві (1692), всехсвятська надбрамна в києво - печерській лаврі (1696—1698), вознесенський собор у переяславі (1700), георгіївська церква видубицького монастиря в києві (1696—1701), воскресенська — у сумах (1703), катерининська — у чернігові (1710) та ін. Доба бароко залишила велику кількість пам яток різьбярства, дерев яної скульптури, дивовижних багатоповерхових іконостасів, що прикрашались особливо пишно. Сковорода вважав джерелом усіх знань, привів до критики релігійних догматів, схоластичних постулатів богословів; він піддав сумніву окремі положення біблії, хоча й шукав у ній духовне начало. Сковорода — один із визначних гуманістів свого часу; він був широко обізнаний із творами стародавніх і сучасних філософів, володів латинською, грецькою, польською, німецькою та церковнослов янською мовами.
Особливість української шкільної драми полягала в тому, що між віршованих діалогів релігійного змісту учні братських шкіл вставляли для розваги глядачів веселі, насичені національним гумором побутові сценки.
Цьому сприяли студенти, які, заробляючи на хліб і навчання та мандруючи по містах і селах, показували спектаклі, самі готували інтермедії, розучували канти й пісні, виготовляли все необхідне для вертепу.
Подальшого розвитку набуває фресковий живопис, формуються головні іконописні школи — волинська, київська, львівська, при києво - печерській лаврі, софійському соборі, у межигірському та троіце - іллінському монастирях та ін. Найхарактернішими зразками можна вважати розписи успенського собору та троїцької надбрамної церкви києво - печерської лаври, густинського та хрестовоздвиженського монастирів на полтавщині, михайлівської церкви в переяславі. Естетичні уявлення українців найповніше виявились у народному малярстві — популярних картинах козак мамай, козак - бандурист, що втілюють ідеал вільної людини, яка понад усе цінує свободу.
Характерною складовою храмового живопису стає ктиторський портрет, тобто зображення історичних осіб, які жертвували на будівництво храмів, уславилися благодійними ділами, князів та царів. Шкільна драма поступово відходить від вузької і догматично - церковної теологічної тематики, популярними стають висвітлення вітчизняних історичних подій. Провідними темами їх були протиборство між шляхтичами і селянами, а герої - запорожці завжди виступали охоронцями прав народу проти утисків поміщиків, польських панів та орендарів. У творах цих авторів простежуються мотиви народної творчості, наліт сентименталізму, висвітлюється побут українського народу, героями стають міські жителі та ремісники.
Започатковується сатирична поезія; у ній висміюються земляки, які ганяються за дворянськими титулами і намагаються якомога більше загарбати землі та кріпаків. До оригінального виду літературної творчості можна зарахувати також проповіді, адже це був своєрідний жанр, який містив певну історичну інформацію, формував моральні засади, здійснював порівняльний аналіз біблійних осіб із сучасниками; робилися спроби ввести в них навіть анекдоти та приказки; за популярністю їх можна прирівняти сьогодні з детективною літературою або телесеріалами.
Галятовський (був професором і ректором київської колегії і автором збірки проповідей ключ розуміння (1659) та трактату наука або способ зложення казання, власне теорії проповіді. У цьому славословному жанрі варто зазначити, як ми вже згадували, два твори, які, завдяки використанню традиційної форми оди, виходять на рівень політичної програми.
На противагу дворянській літературі, де селянство зображувалося в пейзанському світі пастухів і пастушок, у народній творчості життєві ситуації відбивалися у неприкрашеній реальності. Не обійшов увагою народ різні сторони селянського життя — від народин (великі цикли колискових пісень) до ліричних, сімейно - побутових та наймацьких; за ними можна вивчати життя і побут українського селянства. В україну приходить із європи бароко — своєрідний стиль, який дав можливість пишно й урочисто віддзеркалити соціально - економічну ситуацію в суспільстві. Він давав кошти і наглядав за зведенням братського та микільського монастирів, на церкву всіх святих у лаврі, реставрацію собору святої софії, михайлівського золотоверхого монастиря, успенського собору в лаврі, троїцької церкви; вкладав кошти в побудову церков у переяславі, глухові, чернігові, батурині, межигір ї та інших містах. Звісно, він міг дозволити собі такі витрати, маючи за собою 19654 села в україні та понад десяток у росії, тож, напевно, ці трати не були обтяжливими для такої середньозаможної людини.
Григорович - барський, який збудував церкви покровську, миколи набережного, комплекси межигірського і кирилівського монастирів, магістрат та багато приватних будинків. Спостерігається, особливо у спорудженнях українських дерев яних храмів, велика кількість співвідношень варіантів форми плану до загального архітектурного рішення, урізноманітнюються і збагачуються архітектурні споруди.
Храми завжди споруджуються на відкритих з підвищенням місцях, обносяться огорожею, обсаджуються деревами, що органічно пов язує їх із навколишнім середовищем. У ній широко використано в орнаментальному декоруванні як класичні мотиви, так і мотиви українського народного орнаменту, зокрема вишивки і різьблення по дереву, що, безсумнівно, збагачує декор самого храму і підкреслює національні особливості споруди.
Коментарі
Дописати коментар