література 20 21 століття життя історія культура

література 20 21 століття життя історія культура

Знищення політичної багатопартійності, використання змі для впливу на громадську думку, створення позитивного іміджу (цензура забороняла будь - яку негативну інформацію, яка б могла зашкодити позитивному образу влади, а звідси випливає, що інформація була неправдивою). Дискусія була поштовхом до згортання українізації, в її результаті були вироблені основні методи боротьби більшовиків з опозиціонерами, відбувся розкол у письменницькому середовищі за лояльністю до режиму.

Після революції частина письменників емігрувала, інша – спробувала знайти компроміс з владою, ще інша – ігнорувати її, а дехто перейшов у відкриту опозицію. Дуже багато письменників перейшло на бік радянської влади цілком свідомо, бо вірили в те, що вона допоможе становленню україни (куліш, хвильовий, сосюра тощо). Комуністи розуміли, що письменник – людина незалежна, тому потрібно знайти метод впливу, а точніше, - зламати, поставити на службу, зробити його залежним від партії фізично й духовно. Невідповідність романтично - волюнтаристських ідей письменників комуністичним реаліям; метод соціалізму не давав можливості адекватно відобразити життя; пробудження національної свідомості в результаті українізації; економічна лібералізація (неп). Поет виступав проти будь - яких регламентацій в поезії, говорив, що людина від природи повинна бути вільною, був прихильником вільного виявлення людської натури.

Культура - історично виважений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, що виражається у способах організації життя і діяльності людей, а також створюваних ними матеріальних і духовних цінностях. Яскравий і нестримний розвиток української літератури й мистецтва у 20 - ті роки під впливом революційних подій, а згодом - українізації, дав підстави дослідникам порівнювати його з добою відродження. Деякі з них перебували під впливом пролеткульту - радянської літературно - художньої та просвітницької організації, для якої було характерне нігілістичне ставлення до культури минулого, культури експлуататорів. Виникла найвідоміша літературно - мистецька організація республіки - вільна академія пролетарської літератури (вапліте), яка об єднала 22 письменників і поетів. Перевага українців серед представників культури й освіти пояснювалася великим їх відсотком у наймасовішій категорії фахівців цієї галузі - учителів, особливо сільських. Незважаючи на певні позитивні зрушення в масовій культурі, у сфері середньої і вищої освіти, науки та мистецтва, сталінський режим поступово бере курс на ліквідацію політики українізації, яка була оголошена поступкою націоналістичній контрреволюції. Хрущов, у неросійських школах було запроваджено обов язкове вивчення російської мови починаючи з 2 - го до 10 - го класу, а український алфавіт, граматика і словник були максимально наближені до неї. Знову панівною мовою державних установ і закладів стала російська, зменшилася кількість шкіл, україномовних газет і журналів, закривалися українські театри, зменшився відсоток українських учителів і науковців. За допомогою спілок письменників, художників, композиторів ідеологічні відділи партійних комітетів придушували в зародку будь - які відхилення від регламентованого мислення і лінії поведінки.

Зовнішньо поважаючи національні форми культури, власті посилено прагнули уніфікувати зміст культурного процесу за ідеологічними стандартами так званого соціалістичного реалізму.

Досягнення української культури могли б бути набагато вагомішими, якби не втрати, яких вона зазнала не тільки від репресій і утисків командно - адміністративної системи, а й від тотального наступу на духовну спадщину українського народу, насамперед на релігію і пов язані з нею історичні пам ятки.

Ця філософська теорія привертала увагу до позитивних фактів дійсності, закликаючи до їх опису та аналізу, до пошуків біологічних причин поділу суспільства на класи, відкидала класову боротьбу як протиприродну і визнавала боротьбу за існування, про яку писав чарльз дарвін. Екзистенціалізм (існування) проголосив, що існування, тобто незмінні біологічні властивості і біологічні риси людини й умови її буття, передує сутності, а отже, є важливішим від неї. Природне я - це носій плотських бажань та інстинктів, тобто підсвідомість людини, раціоналістичне я - розважлива, суха й фальшива свідомість, а маральне я - це надсвідомість, яку суспільство нав язує людині. Саме існування цих філософських течій, а також розчарування в життєвій дійсності та художньому реалістичному способі її відтворення спричинило появу нових художніх напрямів. Поняття модернізм - це сукупність течій у мистецтві, які характеризуються відмовою від традицій класичного мистецтва, прагненням до пошуку нових, нетрадиційних форм, а також умовністю стилю. Найвідоміші течії модернізму - модерн, абстрактне мистецтво, дадаїзм, кубізм, постімпресіонізм, символізм, сюрреалізм, футуризм, експресіонізм, театр абсурду, естетизм, імажизм, експресіонізм, школа потоку свідомості, шозизм, акмеїзм, унанімізм, соціалістичний реалізм тощо. Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури.

В цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і може пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі потоку свідомості, відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного. Модернізм - це соціальне бунтарство, а не тільки революція у царині художньої форми, бо спонукає до виступів проти жорстокостей соціальної дійсності та абсурдності світу, проти гноблення людини, обстоюючи її право бути вільною особистістю. Модернізм протестує проти грубого матеріалізму, меркантильних міщанських паскудств життя, проти духовного звиродніння та вбогості, тупої самовдоволеної ситості. Найпоширенішим серед модерністських напрямків був символізм, який так названий тому, що найулюбленішим основним його тропом був символ, тобто усталена метафора, яка умовно відтворює суть того чи іншого явища. Водночас слід наголосити, що український символізм міцно переплетений з неоромантизмом, практично неможливо визначити, який з двох стилів домінує у тому чи іншому творі. Творці естетизму вірили, що реалізм приречений на цілковитий крах, що соціальні проблеми зовсім не стосуються справжнього мистецтва, і висували гасла мистецтво для мистецтва, краса заради самої краси.

Вони засуджували потворні явища життя, жорстокість світу, протестували проти війни і кровопролиття, були сповнені людинолюбства, стверджували позитивні ідеали.

Оновлення формально - стилістичних засобів, художньої образності та виразності, часом непоєднуваних між собою, як глибокий ліризм і всеохоплюючий пафос; у творах багато сатири, гротеску, чимало різноманітних жахів, надмірної жорстокості, перебільшень і суб єктивних оцінок реальності. Екзистенціалісти змальовують трагізм існування людини в світі, який є суцільним хаосом, заплутаним клубком нісенітниць, випадковостей, абсурду, і який людина не може збагнути.

а потім ці шматочки потрапляють до капелюха, немов жеребки під час жеребкування, і другий письменник із заплющеними очима дістає шматочки газети і наклеює їх один за одним на аркуш паперу.

Ми впритул наблизилися до ще однієї ознаки модернізму межі хіх - хх століть - епатажу, тобто демонстративного виклику зміцненим громадським нормам, смакам і т. Ще однією тенденцією модернізму було використання певних художніх засобів і прийомів, які були відомі літературі і раніше, в ролі основоположних засобів і навіть принципів художньої діяльності. і в попередніх літературних напрямах він був одним з багатьох художніх засобів, а в творчості символістів став головним, основоположним засобом, який і дав назва напряму.

Внутрішній монолог, який був відомий вже античним авторам, який зокрема, так талановито використовував лев толстой, став головним - художнім засобом в творчості багатьох письменників - модерністів. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін. В той час як невеликий прошарок суспільства виходив у своєму культурному розвитку на європейський рівень, переважна більшість населення не була знайома навіть з елементарними досягненнями культури.

Так, серед селян в українських губерніях письменних було від 4 до 10 відсотків, тоді як у московській і петербурзькій губерніях - близько 20 відсотків. Часто - густо адміністрація навчальних закладів забороняла співати українські пісні, декламувати вірші, навіть виконувати музичні твори з українського мелосу.

Значна частина просвіт, які почали свою роботу в період революції 1905 - 1907 рр була закрита, заборонялись українські бібліотеки, товариство грамотності, видані вже українські книжки не надходили у продаж, серед них навіть євангеліє українською мовою. Водночас грушевський працює над створенням багатотомної історії україни - руси, яка стала першим фундаментальним викладом української історії із стародавніх часів до середини xvii ст. Як і в попередніх темах, ми вважаємо за можливе опустити докладний розгляд цих питань, рекомендуючи звернутися для ґрунтовного опрацювання їх до шкільного підручника. Микола садовський створив у києві перший український стаціонарний театр, де здійснив постановку відомих українських опер запорожець за дунаєм, наталка полтавка, різдвяна ніч, енеїда, роксолана та ін. Матеріалізуючи рішення партійного форуму, згодом було видано декрет вуцвк та рнк усрр про заходи забезпечення рівноправності мов і про допомогу розвиткові української мови.

Згідно з цією постановою передбачалося переведення на українську мову викладання закладів освіти, а в неукраїнських школах українська мова ставала обов язковим предметом. У розвиток згаданої постанови йшлося також про підготовку українських національних кадрів, врахування національного складу республіки при формуванні кадрового корпусу, організація національної преси, книговидавництва, сприяння українському мистецтву.

Було створено надзвичайну комісію по боротьбі з неписьменністю, а в травні 1921 раднарком україни ухвалив постанову про боротьбу з неписьменністю, згідно з якою все населення республіки віком від шести до п ятдесяти років повинно було вчитися читати й писати.

Створюється загальноосвітня школа на засадах безплатної обов язкової загальної й політехнічної освіти для всіх дітей обох статей віком до 17 років з рідною мовою викладання. В академії розгорнулася робота над словником української мови, згодом було утворено інститут української мови для розробки термінології в різних галузях науки.

Користуючись цим, прихильники незалежності православної церкви від російської на всеукраїнському церковному соборі в києві (жовтень, 1921) проголосили створення української автокефальної (самоврядної) православної церкви уапц (першим єпископом став в. Про бурхливий розвиток літератури цієї доби свідчить утворення різноманітних творчих угруповань (плуг, гарт, ланка, вапліте, молодняк, аспанфут, нова генерація тощо). Помітне місце займала вуспп (1927 - 1932) - спілка, яка ставила за мету об єднати всіх художників слова, що прагнули до створення єдиної інтернаціональної пролетарської літератури.

Його перша поетична книга - удари молота і серця - зобразила грандіозний розмах революційного поступу і перші кроки будівництва соціалістичного суспільства. Бажана (1904 - 1983), що спершу тяжів до футуризму, характеризується філософською глибиною, епічністю, громадянським пафосом (руро - марш, протигаз, будівлі). У великих епічних творах письменники - реалісти намагалися осмислити і узагальнити події, що відбувалися, зміни в суспільно - політичному житті народу та його побуті (ю. Він - один з найви - датніших діячів українського національно - державного відродження (оповідання краса і сила, малорос - європеєць, федько - халамидник, голота, зіна, кумедія з костем; романи сонячна машина, заповіт батьків, записки кирпатого мефістофеля, чесність з собою; драми пророк, щаблі життя, дисгармонія). Для творів григорія косинки (1899 - 1934) - одного з фундаторів української прози - характерна імпресіоністична лаконічність і реалістична місткість авторського письма, ліричність, психологізм (збірки новел і оповідань на золотих богів, мати, в житах, політика). 20 - ті роки - це час гострих дискусій про шляхи і принципи побудови соціалістичної україни та її культури, час, коли, здавалося, реалізуються найпрекрасніші сподівання народу, і час особистих трагедій найбільш талановитих представників творчої інтелігенції, яка під тиском сталінського диктату, розчарувалася в ідеалах соціалізму і шукала можливості виходу україни на шляхи демократичного розвитку.

У циклах памфлетів камо грядеш та думки проти течії, статті україна чи малоросія він сформулював культурологічну концепцію, вважаючи, що наша культура повинна орієнтуватися на західноєвропейську, а не на російські традиції з їх новими соціальними і духовними віяннями, новим мистецтвом, новими стилями, творчими методами, різноманітними течіями, угрупованнями.

Хвильового щодо шляхів розвитку української літератури отримали назву ідеології хвильовізму, що характеризувалася як прояв впливу української буржуазної культури на пролетарську.

Літературно - мистецькі угруповання існували в україні до 1932 року, коли у квітні вийшла постанова цк вкп(б) про перебудову літературно - художніх організацій. А тому було ухвалено всіх письменників, що підтримують платформу радянської влади і прагнуть брати участь у соціалістичному будівництві, в єдину спілку радянських письменників з комуністичною фракцією при ній. В перші роки радянської влади знімалися документальні, агітаційні та хронікальні фільми (все для фронту, ми переможемо, червоний командир, мир хатам - війна палацам).