українські символи за ред дмитренка

українські символи за ред дмитренка

Проводяться цікаві паралелі із символічними системами інших народів планети, показано функціонування символів у язичництві, християнстві, фольклорі, творах художньої літератури.

Для науковців, викладачів, студентів, учнів, усіх, хто прагне прилучитися розумом, серцем і душею до глибинних скарбів українського народу, світової спільноти землян. Символіка, таким чином, національно - інтернаціональна, це своєрідний виразник вищих іпостасей людського духу, магічний ключ, що відкриває ворота у вічний світ доброї істини.

Потапенко олександр іванович дмитренко микола костьович потапенко ганна іванівна куйбіда віктор віталійович коцур віктор петрович довбня людмила еммануїлівна товкайло тамара іванівна мільошин юрій олександрович кожуховська людмила павлівна потапенко ярослав олександрович. Бджола - символ великої богині, влади, першопочатку світу; безсмертя, чистоти душі; працьовитості, творчої діяльності, невтомності; у слов ян - язичників - символ кохання; у християнській традиції - символ старанності, красномовства, святості, порядку, бережливості; в) власне описова характеристика символа. Зважаючи на те, що різні символічні поняття тісно пов язані між собою, з метою глибшого їх висвітлення в процесі викладу читачів відсилають до інших статей словника за формулою. Враховуючи, що словник символів - перше енциклопедичне науково - популярне видання в історії української культури, автори будуть щиро вдячні за пропозиції і побажання щодо удосконалення книги.

Характеристика народних символів україни, що позначаються на формуванні національної свідомості людей і виховують почуття любові до своєї рідної землі. Результати роботи можуть бути застосовані у навчальній та практичній діяльності всіх, хто цікавиться історією, культурою та звичаями й традиціями українського народу.

Знаком можуть виступати об єкт, зображення, написане слово, що заміняє собою деяке інше поняття, використовуючи для цього асоціацію, подібність або домовленість (наприклад, матеріальний об єкт може використовуватися для позначення абстрактного поняття). Вишиванка вважалася символом здоров я, краси, щасливої долі, родової пам яті, порядності, чесності, любові, святковості та виступала своєрідним оберегом. Наприклад, подільська кольорова мережка, виконана хрестиком і низзю з декоративним швом - качалкою (качалочкою) подає ромб, розміщений поміж двома горизонтальними лініями.

Символічний образ сорочки - вишиванки часто зустрічається в народних піснях про кохання, сімейне життя, а також соціально - побутових (козацьких, чумацьких, бурлацьких, наймитських та ін. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі (в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка - здирниця), не дозволяє якій - небудь “прати сорочку”, хоча вона й не біла, бо “сьома неділя”. Жіноча й чоловіча вишиванки набувають не лише ідентифікаційного статусу, репрезентанта в діалозі культур, а й органічного одягу високої мистецької естетики, родового оберегу, предмета національної гордості українців. Наприкінці xix - початку хх століть на полтавщині, черкащині, київщині, чернігівщині та слобожанщині побутували рушники, вишиті заполоччю або гарусом червоного кольору із можливим вкрапленням інших кольорів, основу композиції яких становило так зване світове дерево. Вишиванню передувало нанесення контурів майбутнього орнаменту на полотно, далі вони повторювалися вишивкою двосторонньою штапівкою та простір орнаментальних мотивів заповнювався “рушниковими швами”. На київщині разом з червоним використовувалися вкраплення синього (а потім чорного), поряд із деревом розміщувалися зображення птахів (голубів, півнів тощо). Поряд з рушниками з червоними рослинними узорами у названих регіонах (а особливо на полтавщині) побутували рушники, вишиті біллю у техніках настилування по сітці та чисної мережки.

Орнаменти таких рушників були як суто геометричними (восьмипроменеві зірки, геометричні дерева), так і геометризованими пишними рослинними, що походили з друкованих джерел. Основу композиції тут, так як і на полтавських, становить дерево - вазон, проте його зображення грубіше, різноманітні фантастичні квіти замінені узагальненими квітами - листками.

Колекції автентичних обухівських рушників мають музей івана гончара, музей українського народного декоративного мистецтва, обухівський районний історико - краєзнавчий музей. Друге життя обухівський рушник отримав нині завдяки вишивальницям надії химиченко, світлані зохнюк, ользі литовці, надії поліщук, олені удод, ользі давидюк, вірі власенко та іншим. Композиція подільського рушника може творитися або окремим орнаментальним мотивом, або двома чи трьома ярусами таких мотивів, розмежованих вузькими орнаментальними стрічками.

Виготовляють писанки окремі люди, оскільки ця праця клопітка, вимагає терпіння, зосередженості, а також знань символів, які зображуються на пташиних яйцях. Як стверджують науковці та дослідники історії виникнення коровайництва, зокрема волиняни віктор і зоряна давидюки, еволюція короваю від тваринної жертви, до короваю - жертви рослинної, вказує на різні епохи розвитку людської спільноти на волині. Прикрашають коровай складними візерунками з тіста й гілочкою калини, якій з язичницьких часів приписують містичні властивості та яка є символом кохання. Символ “пари” подружжя зберігався протягом усього обряду випікання короваю, який місили старші коровайниці, їх перев язували хустками, “щоб молоді в майбутньому були тісно зв язані між собою”. Нижня, так звана “підошва” - вироблялася з житнього або пшеничного борошна, яке було менш здобним, на неї клали велику круглу здобну хлібину - власне коровай, який обкладали “обручем” з тіста, а вже потім прикрашали.

З - поміж іванівського чар - зілля найбільшої популярності в українців набув легендарний цвіт папороті, який, як вірили, з являється лише опівночі на івана купала й дарує щасливцеві казкове багатство. За повір ям, тому, хто знайшов чарівне зілля, слід було розрізати руку й зашити туди знахідку - завдяки цьому власник цвіту папороті нібито набував чарівничої здатності розуміти мову тварин і птахів. Натомість для карпатських знахарів “від зілля” сакральним часом був схід сонця на івана купала, коли годилося збирати на верхах чорногори чар - зілля, передовсім лікарські трави.

Очевидно, не випадковим є приурочення заняття знахарською магією до особливої пори - сходу сонячного світила в день святкування літнього сонцестояння, коли, за повір ям, “сонце купається”. Вона стала однією з найвідоміших українських пісень у світі, що несе нам легенду про загадкове чар - зілля, яке постає в народних переказах символом вічного й чистого кохання. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах господарської діяльності, є незамінними продуктами харчування, цілющими оздоровчими засобами.

Обряди і повір я, пов язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін язичницьких уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин. Очевидно з цих двох слів утворилося слово “вирій” - міфічна тепла країна, що лежить десь далеко за морями, де сонце ходить близько до землі, тому там завжди тепло. Лелека (бусол, бузько, чорногуз, гайстер) - символ богині зорі; символ поваги до батьків; символ мандрівників; сімейного благополуччя, щастя; батьківщини.

Вважають, лелеки розуміють людську мову, адже колись говорили, як і люди, шукають собі пару, турбуються про дітей і через ревнощі можуть покінчити життя самогубством. Якщо ластівки залишають місцину чи окрему оселю, де вони перебували, то людям слід остерігатись великої біди, наприклад, мору, або руйнівного стихійного лиха. З упевненістю можемо сказати, що в українців є багато символів - образів, якими лікують, прикрашають себе і свої домівки, захищають та оберігають від зла й негараздів. Таким чином, необхідно берегти, шанувати, вивчати традиції свого народу, як невичерпне історичне джерело, адже ми живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, де жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки і ми.

Там, де переважає лірична тема, зустрічаємося із символами асоціацій (калина в піснях не завжди наречена, але тема нареченої незмінно викликає певний словесний символ). Як бачимо, ритуал обсипання, як і кроплення свяченою водою, має на меті уберегти від порчі молодих, зробити їх багатими, здоровими, веселими і зумовити щасливе подружнє життя. Не можна залишити поза увагою характерний лише для поділля обряд прибирання гільця (найчастіше молодого невеликого деревця ялини, сосни, рідше калини). Дмитренко, – символ розквітлого молодого життя, статевої зрілості; дівочої цноти; символ любові; поєднання небесного і земного, чоловічого і жіночого; символ багатства; плодючості (3. Потебні, який у монографії “про міфічне значення деяких обрядів та повір’їв” (1865) вказував, що “мостіння мостів” у піснях “може бути темним спогадом про небесний міст, яким боги сходили на землю” (див. Тут символ калини має зовсім інший зміст (калина без цвіту – відсутність кохання; зів’яла калина – дівчина занедужала; гілля калини, мовби в зажурі гнеться до землі, води – у дівчини горе (“червоная калинонька та й на воду схилилася. Таким чином, символ калини, який у весільних піснях виступає в єдиному, позитивному, значенні, в інших ліричних піснях, як правило, викликає протилежні асоціації. Своєрідна емблема квітів – символів дівочості – вінок нареченої як знак чистоти і незайманості, але разом з тим він означав смерть попереднього життя і відродження нареченої в іншій якості (3. Виділившись з обрядового весільного контексту, мотив вити вінки увійшов в інші цикли обрядової та необрядової поезії, де зазнав повної поетичної незалежності. Так, напр троянда (рожа), поширена в українських піснях, в російських зустрічається досить рідко, а в піснях північних регіонів взагалі не зустрічається (9. Д в расписании посуды, в кованых изделиях, в резьбе, в барельефными украшении жилища, в росписях печи в избах, гончарных изделиях, в гравюре, а также, в отдельном виде украинского творчества - в писанках. А в этом домочку, как в венчике здесь хозяин - богатства обладатель, здесь хозяйка - красная калина, здесь дивочку как цветочки, здесь сыночки, как колосочки.

Скажем, подольская цветная сетка выполнена крестиком и низзю с декоративным швом - качалкой (качалочки) представляет ромб, размещенный между двумя горизонтальными линиями.

Престиж вышиванки как одежды пал под губительными воздействиями шовинистически - космополитических, коммуно - фашистских, экстремистских и других тенденций.