історія економічних вчень базилевич

історія економічних вчень базилевич

Меркантилістів цікавили, зокрема, питання визначення суті багатства, яке вони ототожнювали із золотом і сріблом, регулювання зовнішньої торгівлі з метою забезпечення припливу дорогоцінних металів у країну, заохочення експорту, протекціоністські тарифи на імпортні товари тощо. Неокласичний напрям і кейнсіанство з моменту їхньої появи і до наших днів пройшли складний еволюційний шлях, по черзі виходячи на перший план і в економічній теорії, і в економічній політиці. Тривалий час українська економічна думка взагалі не досліджувалась, а видатні українські економісти оголошувались російськими і вивчались у відповідному контексті єдиного суспільно - економічного простору.

Логічний метод ґрунтується на дослідженні еволюції концепцій чи теорій, без достатнього урахування їхнього зв язку з іншими теоріями та з історичними умовами.

З проблемою методико - методологічних засад дослідження й викладу матеріалу безпосередньо зв язане питання періодизації історії економічної думки та визначення пріоритетів, що підлягають аналізу.

Економічні теорії та школи можна досліджувати відповідно до історичної послідовності їхнього виникнення й розвитку, тобто ко - ристуватись історичним методом дослідження. Мюрдаль твердив, що політико - ідеологічні елементи неможливо усунути з економічного аналізу, хоч їхня роль у сучасному суспільстві поступово зменшується. Сісмонді одним із перших поставив проблему становища робітничого класу за умов капіталізму, виступивши з критикою ідеології економічного лібералізму класиків. Проте в нього, на відміну від маржиналістів, і, зокрема, їхньої теорії граничної продуктивності, ідеться про умови попиту і пропозиції, якими визначається нормальна ціна кожного фактора виробництва. Кейнс не надавав особливого значення політичним і соціальним факторам і стояв на позиціях безперервності економічного розвитку, хоч і не заперечував необхідність реформ. На зміну кейнсіанству прийшов неоконсерватизм, який спирався переважно на неокласичні ідеї, хоч у неоконсервативних теоріях чіткіше виявляється ідеологічна спрямованість. і якщо економічно неосвічені люди сприймають ці категорії інтуїтивно, то професіонали мають не тільки глибоко розуміти їхню суть, а й знати історію виникнення й розвитку з тим, щоб впливати на економічну політику сьогодення. Знання історії економічної думки важливе для оволодіння культурою економічного мислення, для творчого сприйняття й використання економічної теорії, для дальшого розвитку економічної науки.

Свої економічні ідеї, спрямовані на реформування державної економічної політики, він викладає в досить різкій формі, не уникаючи політичних випадів проти уряду, що накликало на нього навіть репресії. Живучи серед сільського населення нормандії і подорожуючи по інших провінціях, він бачить важке положення селянства і незабаром дійде висновку, що це - причина загального упадку господарства країни.

Не вникаючи в деталі, можна сказати, що він пропонував замінити стару, яскраво виражену регресивну систему пропорційним чи злегка прогресивним обкладанням. При регресивній системі, чим більше доход даного обличчя, тим менше в процентному відношенні податкові вилучення; при пропорційній системі частка доходу, що вилучається, однакова; при прогресивній вона росте з підвищенням доходу.

Адже знать і церква, як уже говорилося, власне кажучи, зовсім не платили податків, а він хотів обкласти їх щонайменше в такій же пропорції, як і бідняків. Він знаходив політику підтримки штучно низьких цін на зерно вкрай шкідливої, тому що ці ціни не покривають витрат виробництва в сільському господарстві і виключають можливість його росту.

Його роль як одного з засновників економічної науки визначається тим, що в основу своїх реформ він поклав цільну і глибоку для того часу систему теоретичних поглядів. Буагільбер вважав, що зі скасуванням максимальних цін ринкові ціни на зерно підвищаться, це збільшить доходи селян і їхній попит на промислові вироби, далі зросте виробництво цих виробів і т. Але він був далекий від розуміння двоїстої природи праці і тому взагалі ігнорував вартісну сторону багатства, у якій саме і втілюється загальна абстрактна праця. На противагу меркантилістам, які багатство ототожнювали тільки з грошима, буагільбер доводить, що справжнє багатство нації - це різні корисні речі, а передовсім продукти землеробства. Заробітної плати і факторів, що її визначають, він спеціально не досліджував, але, на рівні зі смітом, ставив її в залежність від нагромадження капіталу і зростання народонаселення. Звівши, як і сміт, вартість до суми доходів, він робить висновок, що для реалізації всіх виготовлених товарів необхідно, щоб виробництво відповідало доходам суспільства. Зменшується дохід робітників, тому що частина їх витискується з виробництва машинами, а зайнятим у виробництві капіталісти намагаються платити якомога менше.

Не зростає ринок і за рахунок попиту з боку капіталістів, які частину свого доходу, що її мали б використати на споживання, нагромаджують (виробниче нагромадження сісмонді ігнорує). Його симпатії до робітничого класу, критику капіталізму сприйняли представники соціалістичних учень, а ідеї щодо предмета й методу політичної економії - представники історичної школи.

і нарешті, його заклик до втручання держави в економічне життя, критика ролі особистого інтересу як єдиної спонукальної сили економічного розвитку започаткували критичне ставлення до економічного лібералізму.

Анархізм (від грецького anarchia - безвладдя, стихійність, неорганізованість, безладдя, хаос) - соціально - політична течія, що спрямована на звільнення від всіх форм політичної, економічної і духовної влади, заперечення держави як форми організації суспільства та її владного впливу, утвердження досягнення нічим не обмеженої свободи людини як своєї мети.

Уявлення про державу як абсолютне зло, заперечення будь - якої влади, у тому числі і державної, тлумачення її як посягання на свободу людини; утвердження повної свободи без будь - яких меж; відмова від організованості і дисципліни як засіб переходу до суспільства без класів, держави і політики; вимога негайного здійснення соціальної революції, встановлення бездержавного суспільного ладу, руйнування всіх форм суспільного життя; відмова від матеріальних і духовних цінностей (у тому числі політичних), які виробило людство; захист дрібної приватної власності, дрібного землекористування; розгляд майбутнього бездержавного, неполітичного суспільства як федерації виробничих асоціацій, комун, що гарантують свободу особи і є формою самоорганізації і самоврядування. Розвиток політичної економії в пореформений період відбувався в умовах, коли феодальна формація в росії та україні поступалася місцем капіталістичному ладу.

Легальний марксизм виник як ідеологія російської та української ліберальної буржуазії й був відображенням специфічного становища цього класу наприкінці xix ст. У боротьбі з народниками він керувався положеннями історичного матеріалізму, передусім висновками про історичну прогресивність капіталістичного ладу, але не сприймав революційного змісту марксизму.

Аргументація легальних марксистів петра струве (1870 - 1944), михайла туган - барановського (1865 - 1919), сергія булгакова (1871 - 1944) ґрунтувалася на вивченні сучасної їм економічної дійсності, реальних процесів капіталістичного розвитку.

Він займався питаннями трудової теорії вартості, заперечуючи визначення вартості товару витратами на його виробництво та не погоджуючись з визначенням вартості як співвідношення попиту й пропозиції. Його погляди мали складну теоретичну еволюцію - спочатку він поділяв ідеї революційного народництва, потім сприйняв марксову теорію і розповсюджував її, а з 1903 р. Плеханов приділив велику увагу критиці народницьких концепцій, стверджуючи, що зростання капіталізму в росії на базі внутрішнього ринку - незаперечний факт, а некапіталістичний шлях еволюції неможливий. Наприклад, конкретизуючи предмет політекономії, учений розрізняв власне виробничі відносини (соціально - економічні) і відносини, що визначають організацію продуктивних сил (організаційно - економічні). Лідери легального марксизму відкрито стали пропагувати ідеї буржуазного лібералізму, підтримуючи ряд демократичних вимог і деякі елементи економічного вчення марксизму.

ідейним виразом інтересів селянства, дрібних виробників, їх зростаючого протесту як проти залишків кріпосництва, так і проти молодого капіталізму стало народництво (70 - 90 - ті роки xix ст. Народники виступили з критикою капіталізму, оцінюючи його як регрес в економічному житті росії, і протиставили йому особливий самобутній шлях країни до соціалізму через устрій общинного селянства й кустарів. Відтак робився висновок про скорочення внутрішнього ринку, неможливість реалізації додаткової вартості без зовнішніх ринків, про постійну кризу надвиробництва. Змушений визнати розвиток капіталістичних відносин в окремих галузях промисловості (наприклад машинобудуванні), воронцов пояснював цей факт протегуванням уряду.

Звертаючи увагу на загрозу капіталізму, яка насувається з заходу, він заявляв, що її ще не пізно зупинити і повернутись до старих патріархальних порядків. Саме для забезпечення цього господарства вони вимагали розширення селянського землеволодіння, упорядкування орендних відносин, надання селянам позичок, створення на селі ощадних кас, різних форм кооперації, забезпечення селян поліпшеним сільськогосподарським реманентом. Туган - барановський писав, що теорія граничної корисності і трудова теорія вартості не є взаємовиключними, а, навпаки, доповнюють і підтверджують один одного. Думаючи, що теорія рікардо підкреслює об єктивні фактори цінності, а теорія менгера - суб єктивні, він намагається довести, що теорія рікардо не виключає, а лише доповнює теорію граничної корисності. Якщо трудова вартість продуктів різна, але користь, одержувана в останню одиницю часу однакова, то випливає висновок, що корисність останніх одиниць вільно відтворених продуктів кожного роду - їхня гранична корисність - повинна бути назад пропорційна відносній кількості цих продуктів в одиницю робочого часу.

Хоча і відзначає, що існуюча організація народного господарства, і насамперед панування вільної конкуренції, надзвичайно утрудняє процес розширення виробництва і нагромадження національного багатства. Туган - барановський критикує не тільки теорію недоспоживання як причину криз надвиробництва, але і теорії, що пояснюють кризи порушеннями в сфері грошового і кредитного звертання. Поштовх до посиленого виробництва передається від однієї галузі до інший, і тому розширення виробництва завжди діє заразливо і має тенденцію охоплювати все народне господарства. Туган - барановський переконаний у тім, що якщо виробництво організувати планомірно, те як би ні було низьке споживання, пропозиція товарів не моглася б перевищити попит. Туган - барановского, через відсутність паралелізму на ринках різних сфер у період економічного підйому, розбіжності між заощадженнями й інвестиціями, через диспропорційності в русі цін на капітальні блага і споживчі товари.

Він відзначав, що підвищення позичкового відсотка є вірною ознакою того, що вільного позичкового капіталу в країні занадто мало для нестатків промисловості і роблячи звідси висновок, що безпосередньою причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, що не знаходить собі застосування, а його недолік. Туган - барановського важко переоцінити, вони значно вплинули не тільки на економічний розвиток радянського суспільства, але і на світові економічні ідеї цілого світу, цілого світового господарства. Мет а лістичну, яка пояснювала сутність грошей їх природними властивостями та кількісну (номіналістичну), згідно якої гроші являють собою рахункову одиницю, є умовними знаками, які не мають власної внутрішньої вартості. Валютна монополія держави, заборона вивезення золота і срібла за кордон, стимулювання видобування дорогоцінних металів, зменшення вагового вмісту національних золотих і срібних монет для збільшення їх кількості, обмеження імпорту іноземних товарів шляхом встановлення високих митних тарифів, зниження позичкового проценту.

Розуміючи зв язок між вартістю грошей і вартістю товарів, він як ідеолог політики економічного протекціонізму пропонував заборонити вивозити монети за кордон, оскільки це призводить до зростання цін, обмежити ввезення в англію деяких іноземних товарів, зокрема предметів розкошів. Джерело багатства нації вбачається тепер не у примітивному нагромадженні скарбів, а насамперед у розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні активного сальдо торговельного балансу.

Звідси - теоретична аргументація політики протекціонізму, спрямованої на стимулювання розвитку експортних галузей промисловості (надання субсидій, експортних премій, звільнення від податків та ін. У “трактаті політичної економії” (1615) монкретьєн вперше вводить в науковий оборот термін “політична економія”, який згодом стане назвою цілої науки - економічної теорії. Мен томас (1571 - 1641) - англійський представник зрілого меркантилізму, директор першого в світі акціонерного товариства - ост - індської компанії (1600). У працях “роздуми про торгівлю англії з ост - індією” (1621) та “багатство англії у зовнішній торгівлі або баланс зовнішньої торгівлі” (1664) обґрунтовує теорію активного (сприятливого) торговельного балансу.

Запропоновані меном заходи політики протекціонізму полягали у скасуванні обмежень для експорту, розвитку експорту готової продукції, а не сировини, державній підтримці виробництв, які дозволили б відмовитись від імпорту деяких товарів широкого вжитку, забезпеченні транспортування англійських товарів в інші країни тільки на англійських суднах. Ці заходи, на його думку, сприятимуть перевищенню експорту над імпортом і утворенню різниці у вигляді дорогоцінних металів, яка залишатиметься в країні. ідея активного торгового балансу зіграла визначну роль у розвитку продуктивних сил, промисловості і торгівлі європейських країн періоду становлення капіталізму.

Механізму золотогрошових потоків, взаємозв язку між рухом золота та внутрішніми цінами довело практичну неможливість утворення активного торговельного балансу і спростувало висновки зрілих меркантилістів. Він виявляє зв язок між збільшенням грошового пропонування, процентною ставкою та діловою активністю, випередивши на два століття кейнсіанську ідею про кредитну експансію як засіб боротьби з безробіттям. У франції закінчився фінансовим крахом - надмірна кількість випущених в обіг банкнот зумовила значну інфляцію і знецінення всіх фінансових активів, що супроводжувалось банкрутством підприємств і банків. Юм девід (1711 - 1776) - англійський економіст і дипломат, доробки якого стосувалися питань торговельного балансу, грошового обігу, економічної природи проценту.

Юм в загальному вигляді описав механізм золотогрошових потоків, який автоматично призводить до природного розподілу дорогоцінних металів поміж країнами і встановлення таких рівнів внутрішніх цін, за яких експорт кожної країни стає рівним її імпорту, спростувавши тим самим теорію активного торговельного балансу.

Найбільш відомими представниками меркантилізму в росії були афанасій ордін - нащокін (1605 - 1680), автор “новотоговельного статуту” (1667) - законодавчого акту, який регулював торговельні тарифи, та іван посошков (1652 - 1726), автор “книги про вбогість і багатство” (1724), в якій виклав програму розвитку російської промисловості. Він захищав політику економічного протекціонізму, активного господарського і торговельного балансу, досягнення якого пов язував з розвитком промисловості, сільського господарства, торгівлі, шляхів сполучення, вдосконаленням державного управління. Найбільший внесок у концепцію німецької “нової історичної школи” зробили г у став шмоллер (1838 - 1917), луйо брентано (1844 - 1931) та карл бюхер (1847 - 1930). Шмоллер очолив її консервативне крило, він розглядав державу як основну рушійну силу суспільного розвитку, “сильна рука” якої є запорукою “класового миру”; започаткував “етичний принцип”. Він пропагував ідею “соціального миру” і суспільної рівноваги, був прихильником організації профспілок, кооперації і фабричного законодавства та ідеологом таких об єднань, як картелі, вбачав у них найважливіший засіб стабілізації економіки.

Умовою поступального розвитку вони вважають створення державою сприятливого соціального середовища, складовими якого є право, релігія, традиції, мораль, рівень освіти та суспільна ідеологія. Він стверджував, що нації зі свідомо сформованою психологією є сильнішими і тому мають право насаджувати свою мораль іншим, завойовуючи собі життєвий простір, тому його іноді вважають ідеологом нацизму.

Якщо західна економічна наука вирішувала проблеми реального капіталізму, то прогресивна наукова думка росії та україни дискутувала проблеми переходу до капіталізму, головною перешкодою якого було кріпацтво. Майбутнє суспільства він пов язував із соціалізмом (громадівством) - способом виробництва, за якого фабрики, заводи і продукти праці належатимуть робітничим громадам, а земля й результати сільськогосподарського виробництва - сільським громадам. Він проаналізував розподіл енергії у всесвіті та роль праці у її збереженні й нагромадженні, дав нове природничо - наукове визначення праці як діяльності, що збільшує енергетичний бюджет людства (“закон подолинського”). У чиказькому університеті як своєрідна реакція на тривалий період ігнорування ролі грошового фактора в господарських процесах; поєднує неокласичні підходи з монетарною концепцією державного регулювання. ), котрі як і кейнс доводили, що поступальний розвиток залежить від грошового чинника, але заперечували кейнсіанські методи регулювання, що базувались на експансіоністській грошовій політиці (дефіциті бюджету). Ці основні відмінності зумовлені тим, що модель фрідмена формувалась багато пізніше інших неоліберальних моделей, була реакцією на активне впровадження кейнсіанських рекомендацій та їх негативні наслідки.

Виходячи з того, що недостатня кількість грошей в обігу призводить до кризи виробництва, а надлишкова - до інфляції, фрідмен запропонував визначення оптимально необхідної кількості грошей для нормального функціонування економіки за допомогою “рівняння обміну”. Фрідмен виводить рівняння довгострокової рівноваги грошового ринку, згідно якого пропонує підтримувати темп приросту готівки на рівні 3 % на рік, а з урахуванням потенційних грошей (строкових вкладів і облігацій державних позик) - на рівні 1 %. На відміну від кейнсіанців, які в аналізі залежності між інфляцією та безробіттям посилалися на “криву філліпса”, фрідмен доводить, у довгостроковому періоді такої залежності не існує. Прискорення інфляції позитивно впливає на безробіття лише тимчасово, у довгостроковому періоді економіка повертається до “природного рівня” зайнятості, а інфляція не забезпечує її зростання. Збалансованість бюджету, скорочення дефіциту державного бюджету можна забезпечити за рахунок регульованої грошової емісії та зменшення державних витрат. Монетарна концепція успішно пройшла апробацію у 1969 - 70 рр коли фрідмен був радником президента ніксона, але тріумфом його теорії стала концепція стабілізації американської економіки 80 - х рр. Разом з тим, чимало країн заходу, а згодом і сходу, які вдавалися до монетаристських методів боротьби з інфляцією, згодом поступово відмовляються від них. Для багатьох країн спад виробництва і втрати, яких внаслідок цього зазнала економіки, виявилися значно більшими, ніж позитивний ефект від зниження темпів інфляції. Соціал - демократичний рух в економічному та політичному відношенні є нині досить впливовою силою, яка значною мірою визначає напрями сучасного розвитку різних держав світу.

Майбутнє пов язувалось зі становленням суспільної, загальнонародної власності на засоби виробництва та суспільних форм розподілу доходів, із розвитком економіки, позбавленої суперечностей та криз. Каутський, хоча він й намагався відмежуватись від берштейніанства (важливим висновком бернштейна, який категорично не сприймали ортодоксальні марксисти, було твердження про те, що комунізм не є кінцевою метою історичного розвитку людства, а форми віддаленого майбутнього непередбачувані). Монополізація виробництва як закономірний етап розвитку капіталізму, на його думку, усуспільнює економіку і привносить до неї планове начало, а тому немає необхідності в практичних революційних діях та завоюванні влади збройним шляхом, достатньо парламентських методів боротьби за контроль над економічною владою. Неолібералізм - напрям сучасної економічної теорії, що обґрунтовує необхідність поєднання принципів вільного підприємництва з обмеженим державним втручанням і створення “соціального ринкового господарства” - економічного порядку, в якому ринковий механізм ціноутворення сполучається з державним економічним регулюванням і соціальним захистом населення. Основні праці - “ціни й виробництво” (1929), “грошова теорія та економ і чний цикл” (1933), “дорога до рабства” (1944), “індивідуалізм і суспільний лад” (1948), “пр и буток, процент та інвестиції” (1949), “конституція свободи” (1960), “закон, з а конодавство і свобода” (1973 - 79), “роздержавлення грошей” (1976). Оскільки інформацію, на основі якої господарюючі суб єкти приймають рішення, надає ринок, то будь - яка координація з боку держави призведе до спотворення природної інформації, тим самим провокуючи ірраціональні економічні дії. Він заперечує бюджетні методи державного втручання, що призводять до дефіциту, експансіоністську грошову політику як засіб фінансування урядових видатків. Хайєк визнає й обґрунтовує необхідність втручання держави у сфери, які створюють внутрішнє середовище розвитку економіки (освіту, право, ідеологію, мораль тощо), і покладає на неї функцію захисту від впливу зовнішнього середовища (міжнародна сфера). Книга “дорога до рабства”, в якій хайєк здійснив критичний аналіз планової (соціалістичної) економічної системи, зробила його знаменитим, стала класикою xx ст. У ній він стверджує, що будь - яке відхилення фундаментального принципу індивідуальної свободи, з якою б благородною метою воно не здійснювалося, в перспективі призводить до диктатури.

Реально довів, що нарощування державного втручання в економіку має границі, за якими воно перетворюється на реальну загрозу функціонуванню ринкової системи.

Фрайбурзька школа (ордоліб е ралізм) - утворилася в кінці 30 - х років у фрайбурзькому університеті й запропонувала дещо інші параметри неоліберальної моделі розвитку.

На державу покладається не тільки формування умов успішного розвитку економіки на конкурентних засадах - раціональної правової бази та ідеології соціального партнерства, а й створення розвиненої інфраструктури соціальних гарантій. Попри всі переваги ринкової економіки, вона не реалізує принципу соціальної справедливості, який може забезпечити лише центрально - керована система, побудована на суспільній власності. Проте центрально - кероване господарство виключає ринковий обмін, управляється центральним керуючим органом і відзначається таким рівнем планування, за якого всі економічні зв язки заміщено адміністративними вертикальними зв язками центру з фірмами.

Сам термін “соціальне ринкове господарство” увів у науковий обіг німецький економіст арнольд мюллер - армак (1895 - 1977) у праці “господарський порядок і господарська політ и ка” (1956). Під “соціальним ринковим господарством” розумілося поєднання конкурентного ринкового господарства, заснованого на приватній власності, і соціальної ролі сильної держави.

Ерхард був одним з теоретиків “соціально - ринкового господарства”, - доктрини, яку втілив у життя, піднявши економіку німеччини з руїн до вершин економічного добробуту.

На початку реформи він вимагав скасування всіх регламентуючих економічну діяльність функцій держави, зміст господарської реформи вбачав у лібералізації економічного життя. Державне втручання обмежувалося правовим регулюванням та непрямим впливом, що не шкодив вільному ринковому механізмові й не виходив за межі соціальної сфери.

Наступний етап розвитку ерхард пов язував з удосконаленням соціальної функції держави, зростанням урядових видатків на соціальну сферу й розвитком соціальної інфраструктури.

Свої теоретичні пошуки вони продовжили під час другої світової війни, намагаючись визначити принципи свідомої побудови суспільного ладу через поєднання традицій класичного лібералізму, ідеї природного економічного порядку та керівної ролі держави.

Репке розробляє концепцію “ринкового господарства”, під яким розуміє такий господарський порядок, основою якого є приватна власність та економічний інтерес окремого виробника, котрому протистоїть споживач. Вона повинна забезпечувати підтримку вільної конкуренції та вільного ціноутворення, господарського порядку, за якого б спрацьовували економічні стимули до праці. Але формування неоліберальних поглядів на ринкове саморегулювання у франції відбувалось за умов тотальної монополізації економіки і традиційно активної регулювальної ролі держави.