рідна мова оксана забужко
Починаючи з 2000 року 21 лютого щороку відзначають міжнародний день рідної мови та міжнародний день материнської мови (international mother language day). Кожному народові дуже важливо підтримувати мову як ознаку культурної приналежності людини, з дитинства привчати малечу з повагою відноситись до рідної материнської мови.
По світу її, як святиню, нестиму допоки живу, в чистоті берегтиму, з любов’ю сердечною, вірністю сина. Уміють говорити зайці і зайченята, по - своєму говорять і риби серед моря, і у садочку пташка, і у траві комашка. Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Ти моя щира, гартована мова, я тебе видобуть з піхви готова, тільки ж ти кров з мого серця проллєш, вражого ж серця клинком не проб’єш… вигострю, виточу зброю іскристу, скільки достане снаги мені й хисту, потім її почеплю при стіні іншим на втіху, на смуток мені. Брязне клинок об залізо кайданів, піде луна по твердинях тиранів, стрінеться з брязкотом інших мечей, з гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю, кинуться з нею одважно до бою… зброє моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам. Слово а вкраїни мова — мов те сонце дзвінкотюче, мов те золото блискуче, вся і давність, і обнова — українська мова. Мова кожного народу неповторна і – своя; в ній гримлять громи в негоду, в тиші – трелі солов’я. На своїй природній мові і потоки гомонять; зелен - клени у діброві по - кленовому шумлять. Солов’їну, барвінкову, колосисту – на віки – українську рідну мову в дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати буду всюди й повсякчас, бо ж єдина – так, як мати, мова в кожного із нас. Найдзвінкіше слово наче з поля чи з лугівки, у розповні літа чую голос перепілки з чебреців чи жита. То говорить поле хлібне, луг, трава щовкова… найдзвінкіше слово рідне, найрідніша мова м. З родинного гнізда, немов пташа, ти полетиш, де світу далечизна, та в рідній мові буде вся душа і вся твоя дорога, вся вітчизна. На оте вікно ранкове, що голівки ваші гріє, схожа наша рідна мова – цілий чвіт вона відкриє. Бережіть її малята, бо вона – віконце миле, що колись до нього мати піднесла вас, посадила… в.
Коментарі
Дописати коментар