історія адвокатури реферат

історія адвокатури реферат

У відмінності від присяжних повірників, що мали право виступати в будь - якому суді імперії, приватні повірники могли виступати тільки в судах, що видали їм такий дозвіл. Крім випадків ведення справ по призначенню суду, винагорода за які виплачувалося з загального фонду, оплата праці адвоката провадилася за домовленістю з клієнтом. Хоча міністерство юстиції й установило розміри оплати послуг, вони були необов язкові і застосовувалися лише у випадках розбіжностей між адвокатом і клієнтом. Прийняття закону, що дискримінує євреїв, було тим рідким случаємо, коли присяжні повірники не виступили з колективним протестом проти введеного зверху обмеження їхніх повноважень. Раджа народних комісарів україни декретом про суд вдруге ліквідувала відновлену центральною радою присяжну та приватну адвокатуру (після окупації україни в лютому 1918 р. Крім членів колегії правозаступників захисниками й представниками сторін могли бути близькі родичі, працівники державних установ, члени громадських організацій. інститут захисту та писемне право розвивається в київській русі в особливих історичних умовах общинного співжиття, тобто захист, обвинувачення, покарання ставали функціями общини.

8 такому підході судове представництво ще не конституюється, оскільки функції представників визначаються на певному рівні відповідного правового побуту, тобто звичаєвого права. Холопи і закупи та деякі інші категорії членів громад могли бути свідками подій і виступати в суді, однак не мали права виступати свідками порядного життя, тобто не могли бути захисниками.

Якщо якісь факти приховувались, то такі дії вважались умисними, а сама таємниця розглядалась як нерозкритість чи неможливість виявити обставини справи, отже, вона ще не формується як правова необхідність. Для виявлення і порівняння позитивних процесів розвитку права періоду київської русі звернемося до аналізу відповідного історичного періоду римського права. Розглядаючи формування інституту захисту прав, розпочнемо дослідження з інституту представництва, оскільки воно в історії права найбільш повно виражено саме в римському праві. Головною функцією представництва при формуванні права є становлення інституту захисту та природна неможливість багатьох осіб особисто захистити свої інтереси.

Особиста участь сторін, їх змагальність базувались на особистому інтересі тобто таємниця теж залишалась їх особистою справою і визначалась в її тривіальному розумінні, тоді як саме представництво і закладало інформаційне обмеження і певне ставлення до самої інформації. Римське право формувало непряме та повне представництво поряд з означеними вище формами представництва формується так зване законне представництво, коли представник отримував мандат, реєструвався, тобто представництво набирало ознак процесуальності наприклад, тутор був опікуном над особою з обмеженою дієздатністю (неповнолітні жінки тощо). Одночасно з ускладненням правового процесу виникає ситуація, коли переписна людина стає нездатною сама себе захистити вже через відсутність правових знань. Такі функції і почали виконувати адвокати, оратори, даний інститут своїм корінням сягає звичаєвого права, а з формуванням нового правового побуту, тобто на рівні представництва починає формуватись правовими засобами, тобто з допомогою законодавства. Правоохранительная деятельность является деятельностью государственных органов, ибо она предполагает применение к нарушителям права юридических мер воздействия властными субъектами.

Однако эта деятельность включает в себя ряд функций, выполнение которых обязательно предполагает либо допускает участие адвокатов (виды судопроизводства, расследование преступлений, оказание юридической помощи, гарантируемой государством через профессиональную адвокатуру). Именно отсюда вытекает публично - правовой характер деятельности адвокатов и место адвокатуры в правоохранительной системе, которое никак не может быть замещено так называемыми общественными объединениями.

Адвокаты ежегодно оказывают помощь 7 миллионам граждан и 19 тысячам организаций, принимают участие в рассмотрении 90% уголовных дел и более 10% гражданских дел. Хотя на адвокатуру возложены функции публичного, государственного значения - обеспечение квалифицированной юридической помощи и защиты по уголовным делам (ст. Адвокатура - это профессиональное добровольное объединение граждан, осуществляющее в установленном законом порядке защиту на предварительном следствии, дознании, в суде по уголовным делам, кроме того, осуществляющее представительство интересов истцов и ответчиков по гражданским делам. Адвокатура является общественной самоуправляющейся организацией, призванной на основе закона оказывать населению и организациям юридическую помощь путем консультирования по правовым вопросам, составления разного рода документов и деловых бумаг. Предания суду и осуждения невинного либо осуждения виновного по закону, предусматривающему ответственность за более тяжкое преступление, чем в действительности им совершенное или назначения чрезмерно сурового наказания, устранение таких ошибок является прерогативой должностных лиц и органов, ответственных за производство по уголовному делу либо осуществляющих надзорные полномочия. Организационной формой адвокатуры традиционно является коллегия адвокатов, образуемая по заявлению группы учредителей - лиц, имеющих высшее юридическое образование или же по инициативе органов исполнительной власти.

Для определения самого понятия “член коллегии адвокатов” можно воспользоваться формулировкой санкт - петербургской объединенной коллегии адвокатов, которая гласит. Коллегии адвокатов признается лицо, отвечающее требованиям, установленным законодательством об адвокатуре, получившее в установленном уставом порядке допуск к адвокатской деятельности, наделенный в силу закона и членства в коллегии независимым правовым и социальным статусом и призванное на основе полномочий к защите прав и свобод личности, осуществлению правового представительства интересов граждан и организаций. В числе принципов, которые выдвигаются российским юристами в качестве основных правовых и этических ориентиров адвокатской деятельности, можно выделить следующие.

Цели и задачи, стоящие перед адвокатами и их объединениями определяются объективной необходимостью профессиональной защиты естественных и благоприобретенных прав граждан и юридических лиц. Задача защитника состоит в том, чтобы своими ходатайствами, жалобами, возражениями, объяснениями обращать внимание компетентных должностных лиц на допущенные следственные и судебные ошибки и требовать их устранения. Обращая внимание в своих ходатайствах на грубые нарушения законности, допущенные сотрудниками милиции или следователями, адвокаты способствуют не только устранению ошибок по конкретному делу, но и улучшению стиля работы правоохранительных органов. Успешный выбор и реализация защиты обвиняемого во многом зависит от профессионального мастерства адвоката, от его умения анализировать материалы дела, вести допрос, формулировать вопросы к экспертам. Он не только не вправе использовать свою информацию во вред подзащитному, но и прямо обязан в силу односторонности выполняемой им функции максимально использовать предусмотренные законом средства и способы для выяснения всего, что оправдывает обвиняемого или смягчает его ответственность. Статус адвоката в российской федерации вправе приобрести лицо, которое имеет высшее юридическое образование, полученное в имеющем государственную аккредитацию образовательном учреждении профессионального высшего образования, либо учёную степень по юридической специальности.

Указанное лицо должно иметь стаж работы по юридической специальности не менее двух лет либо пройти стажировку в адвокатском образовании в сроки, установленные настоящим федеральным законом. Исключение может быть допущено президиумом коллегии для адвокатов, занимающихся научной или педагогической деятельностью, а также для работающих в районах, в которых объем адвокатской работы, является недостаточным. Адвокат, выступая в качестве представителя или защитника, правомочен, защищать права и представлять законные интересы лиц, обратившихся за юридической помощью, запрашивать через юридическую консультацию справки, характеристики и иные документы, необходимые в связи с оказанием юридической помощи, из государственных и общественных организаций, которые обязаны выдавать эти документы или их копии.

Адвокат не может быть допрошен в качестве свидетеля об обстоятельствах, которые стали ему известны в связи с исполнением им обязанностей защитника или представителя. Адвокат обязан использовать все предусмотренные законом средства и способы защиты прав и законных интересов граждан и организаций, обратившихся к нему за помощью. Но он не вправе принять поручение об оказании юридической помощи в случаях, если в расследовании или разрешении дела участвует должностное лицо, являющееся родственником адвоката или если адвокат ранее участвовал в этом деле в качестве судьи, следователя, лица, производившего дознание, прокурора, свидетеля, эксперта, специалиста, переводчика, понятого. Органы внутренних дел обязаны принимать необходимые меры по обеспечению безопасности адвоката, членов его семьи, сохранности принадлежащего им имущества. Участвует в качестве представителя или защитника доверителя в уголовном судопроизводстве и производстве по делам об административных правонарушениях; участвует в качестве представителя доверителя в разбирательстве дел в третейском суде, международном коммерческом арбитраже (суде) и иных органов разрешения конфликтов; представляет интересы доверителя в органах государственной власти, органах местного самоуправления, общественных объединениях и иных организациях; представляет интересы доверителя в органах государственной власти, судах и правоохранительных органах иностранных государств, международных судебных органах. Адвокатура – самоуправляемая общественная организация, образованная на демократических началах в соответствии с законом для оказания квалифицированной юридической помощи гражданам и организациям. При осуществлении правосудия адвокаты, представляя стороны в процессе, помогают суду всесторонне, полно и объективно исследовать все обстоятельства по делу и принять правильное судебное решение.

Действуя в строгом соответствии с законом, адвокаты способствуют укреплению законности, воспитанию граждан в уважении к праву, закону, соблюдению правил общежития и дисциплины труда, уважению к правам, чести и достоинству других граждан. Важным условием достижения этой цели является неуклонное повышение профессионального мастерства каждым адвокатом, добросовестное исполнение им своих обязанностей, независимо от того, действует адвокат по соглашению с клиентом или по назначению. Общественная самоуправляемая организация – адвокатура, основываясь на принципе законности, и руководствуясь принципами правосудия и независимости, действуя в строгом соответствии с законом, во взаимодействии с правоохранительными органами, способствует укреплению законности, воспитанию граждан в уважении к праву, соблюдению правил общежития и дисциплины труда, уважению к правам, чести и достоинству других граждан. В такому підході судове представництво ще не конституюється, оскільки функції представників визначаються на певному рівні відповідного правового побуту, тобто звичаєвого права. Даний інститут своїм корінням сягає звичаєвого права, а з формуванням нового правового побуту, тобто на рівні представництва починає формуватись правовими засобами, тобто з допомогою законодавства. На цьому етапі вже слід вести мову про правовий інститут, оскільки відносини клієнта і патрона (захисника вже не обмежуються родинними відносинами, а базується на взаємних послугах та їх оплаті. В україні найбільш суттєвим і систематизованим законом, за яким жила держава періоду литовсько - руської доби, стала третя редакція литовського статуту, основним джерелом якого були руська правда та магдебурзьке право. ) відзначають, що коли прокуратор намагався передати інформацію протилежній стороні і стати її прокуратором, то він позбавлявся права адвокатської практики.

), оскільки множинність і суперечливість законодавчих актів, які діяли на українських землях того періоду, утруднювали розгляд кримінальних і цивільних справ. Він не міг бути повіреним в один і той же час обох сторін, які сперечалися, і не мав права переходити в одній і тій же справі від однієї сторони до іншої. 403) присяжний повірений не повинен був розголошувати таємниці свого довірителя не тільки під час ведення його справи, а й у випадку усунення від неї навіть після її закінчення. Подальший розвиток досліджуваних інститутів відбувається для українського права в складних історичних умовах, які визначаються особливостями формування права в радянській україні, західній україні, закарпатті та північній буковині. «адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у даній справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням проведення справи, або брав участь як суддя, прокурор, слідчий, особа, що провадила дізнання, експерт, спеціаліст, перекладач, свідок або понятий, о також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь службова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках. «предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов язків. Дані попереднього слідства які стали відомі адвокату в зв язку з виконанням ним своїх професійних обов язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. іншими словами, принцип збитковості мав обмежене застосування, а у випадку розкриття, наприклад, державної темниці покарання було, на мою думку, нерозмірним, оскільки громадянин не міг відшкодувати завданні збитки.

В умовах формування ринкової економіки приватне право україни, вважаю, по - новому специфікує розуміння принципу збитковості, а звідси відшкодування збитків. Необхідність закріплення таємниці в цілому, як і адвокатської зокрема, в системі права україни вимагає визначення нового правового статусу таємниці де визначальним повинен стати економічний фактор. Розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура. В судах, зокрема у великокняжих - господарських, а також у гродських і земських, з являється новий тип професійного юриста - „прокуратора, або речника”. Українськими адвокатами галичини була спроба скликання першого з їзду правників і утворення своєї організації, яка допомагала б вирішувати нагальні проблеми адвокатів. Постановою цвк срср були затверджені основи судоустрою срср і союзних республік, де зазначалось, що для надання юридичної допомоги населенню засновуються колегії правозаступників. Так у 1926 році харківська губернська колегія захисників звернулася з пропозицією до рнк проте, що б назву „колегія захисників” змінити на „адвокатура”. Нове положення про адвокатуру урср затверджене верховною радою україни 1 жовтня 1980 року, регламентувало діяльність колегій адвокатів республіки та розширело види юридичної допомоги що надовалося громадянам. З 1991 року відповідно до закону україни „про підприємництво” допускаються здійснення юридичної практики за ліцензією, яка видається міністерством юстиції особам, котрі мають юридичну освіту.

Києві відбувся установчий зміст адвокатів республіки, на якому була утворена спілка адвокатів україни - незалежна, самоврядна організація метою якою було об єднання зусиль адвокатів республіки.

Неоднарозово спілка зверталася до верховної ради україни, уряду, міністерств і відомств з приводу різних питань, що поставали перед колегіями адвокатів. Новий закон відводить адвокатурі чільне місце, маючи на меті встановити престиж цієї професії, її історичні традиції, піднести роль у суспільстві як одного з гарантів забезпечення конституційних прав і свобод громадян. Вплив великої французької революції, технологічного процесу на формування фінансово - правової думки в західноєвропейській науці кінця xviii - початку xix століть. Характеристика етапів становлення інституту державної служби від виникнення київської русі до сучасного етапу (з моменту здобуття україною незалежності). Особливості правового статусу адвоката у його співвідношенні з правовим статусом громадянина та з урахуванням особливостей, зумовлених адвокатською діяльністю.