самостійна робота хіба ревуть воли як ясла повні

самостійна робота хіба ревуть воли як ясла повні

А вже після випадку із земством бунтарство героя остаточно перероджується на сліпе бажання помсти, набуваючи у фіналі твору крайнього вияву ненависті до всіх людей. Господарювати по - старому чи йти в місто на заробітки; зберігати совість, давні моральні устої чи зректися всього цього заради виживання й збагачення; боротися за свої права чи підкоритися жорстокому світові; несправедливе ведення офіційними особами судових справ із нижчими верствами населення. Ясне сонце, тепле й приязне; палючі сліди; синє шатро неба; чисте, прозоре небо; легенький вітрець; безкрає море; теплий край; сонячна хвиля; тиха - таємна розмова; срібний дзвіночок. Земля красується в своїм розкішнім убранні; поле розіслало зелений килим; сонце… не вспіло наложити палючих слідів на землю; грає сонячна хвиля; вітрець подихав, перебігав з нивки на нивку, живить, освіжав; нивки… ведуть між собою розмову; голос…тремтить, переливається, застигає в повітрі. Одного дня з дону повернувся луценків небіж — справжній хазяїн чіпчиної землі, що претендував на землю за правом спорідненості, і волость відібрала у чіпки землю, бо той не міг заплатити за справу 50 карбованців. Після смерті чоловіка явдоха побоялася жити сама на хуторі, оскільки мала всі підстави очікувати грабунку від тих, котрі донедавна звозили чужі речі до її хати.

Від нього чіпка вперше почув правду про свого батька, який ще малим нікого не слухав, нікому не корився, дізнався, що в москалі спровадила батька людська заздрість та панська несправедливість. Низенька, чорнява, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. За своїм жанром це багатоплановий соціально - психологічний роман, у якому глибокий соціальний аналіз дореформеного та пореформеного села поєднано з менш глибоким розкриттям внутрішнього світу і психології. Готовий рукопис повісті рудченко надіслав братові іванові, який тоді працював під літературним псевдонімом іван білик, був відомим фольклористом і літературним критиком. Сватання галі, оглядини в чіпки; вінчання й бучне весілля; переїзд галі до чіпки; радісне життя молодих; дружба чіпчиної й грицькової родин; зведення чіпкою нового будинку; новий промисел чіпки (перепродування полотна). Нове пореформене життя; історія життя шавку — на, який прибрав до рук цілий повіт (після смерті пана василя семеновича польського); піщани поважають чіпку як господаря; вибори чіпки в земство. Після смерті мирона й марини лиха доля, зачепивши крайком слізьми змоченого крила життя іванове та мотрине, майнула на інші хати з більшими недостачами, злиднями – на кріпацькі хати порізнених людей… козачі кубла обгорнуло тихе хліборобське щастя. Настали роки кохання в полі та в худобі, складання всякого прибутку, тяжкої господарської праці дома й на полі, – та втіха дітками, кого благословив господь… хлопці до всього того кидались з гарячим запалом, а найщиріше брався максим. Сумно було максимові серед широкого, пустого степу, серед поораної ріллі; тісно у тихій батьківській хаті; тяжко між мовчазною скотиною, котру йому, як старшому, першому довелось пасти… і хлопець видумував шкодливі ігри.

Оце, було, виб’є його батько, а через годину вже максим на улиці з хлопцями навкулачки б’ ється або братів за чуби таскає, або запряже їх у гринджолята, як зимою, сяде сам за пана й батогом поганяє… поки не вшкварне так, що реви на усю улицю… палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк, – він усіх побивав, над усім верховодив… а насміятися над ким; украсти, одняти що – йому дай. Високого зросту, станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще меткий, як заєць, співун - реготун… хороший з лиця – повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними веселими очима, з чорним лискучим усом, – він був перший красень на селі… вся молодіж любила максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов, – усі йому корилися… (…) кому насміятись над ким. Не один парубок або й чоловік, покуштувавши на кулачках махамедового “безміна”, похиріє похиріє та через півроку і на той світ переступить… а горілку пити, гуляти – махамед усім п’янюгам привід дає. Оддавши свою вбогу лепту, падала мотря перед пречистою на коліна й молила її тихим - гарячим словом, щоб вона берегла її дитину од лихої години, щоб направила його на добрий розум. Там василя одружили й одрізнили; тут мотря переставилась… іван, побачивши, що й йому, мабуть, незабаром за мотрею, одружив ониська; поділив синів, зоставивши свою хату та дві десятини поля москалеві, коли од кликнеться… швидко після того іван і сам поліг. До свого поля йшов парубок років двадцяти, що вирізнявся не одягом, не вродою, а палким поглядом темних очей, в якому відчувалася духовна міць і хижа туга разом. ” олесь гончар, аналізуючи творчу спадщину автора першого в українській літерарі соціально - психологічного роману, писав про те, що з появою романів панаса мирного в “українську художню прозу ринула повінь народного зізнання я з усім розмаїттям людських характерів”. Навіть тоді, коли йдеться про жінок, яких змарнувала їхня лиха недоля, письменник із непідробним болем і співчуттям розбирається у причинах, що знівечили жіночу душу.

Письменники xix століття розповіли про численні трагедії дівчат, жінок - матерів, принижених панами - кріпосниками, москаля - ми - офіцерами, сільськими багатїями - куркулями.

і як будь - який роман, він відображає події великого проміжку часу, крім зображення життя головного героя, охоплює історичні події двох століть та має велику кількість персонажів, кожний з яких виконує свою функцію і бере участь у розкритті авторського задуму.

Проте не меншого болю завдають батькам катастрофічні помилки дітей, які призводять до руйнації особистості, перекручення й зневажання всіх людських моральних принципів. ” це перший зразок соціально - психологічного роману в українській літературі, в якому розкрито соціальну дійсність в усіх її суперечностях, показано, як соціально - економічні умови, конкретне життєве середовище формували характер особистості, зумовлювали, визначали її поведінку.

” як домінанта внутрішньої структури твору домінантна ознака епічного мислення панаса мирного – романний спосіб творення художньої реальності – характеризує новаторський підхід до художнього зображення в українській літературі другої половини xix ст. Раптом почув чудову пісню, що її співала незнайома дівчина – низенька, чорнява, метка і жвава, в зеленому вбранні й заквітчана, хлопець повернувся додому, до старенької, але чепурної хати.

Років за двадцять до кріпацької волі у село піски прийшов невідомий чоловік середніх літ, назвався небожем (племінником) місцевого жителя й став козаком остапом макаровичем хрущем. Найбільше генеральша не любила покоївку уляну, у всьому її винуватила, а найбільше, що та нібито закохалася в камердинера стьопку, якого пані сама жалувала. Дівчина повеселішала й погодилася за умови, якщо він покине своє розбишацьке ремесло, бо вона вже не може бачити чужих речей у хаті, носити чужий одяг, її душить чуже намисто. Також і галя, хоч була “розбишацькою дочкою”, не сприйняла батьківського способу життя, хотіла спрямувати чіпку на шлях праведний, але це виявилося їй не під силу.

” виник після зустрічі письменника під час подорожі по полтавщині з хлопцем - візником, що розповів панасові мирному історію про селянина, який став розбійником та вбивцею. Панас мирний з надзвичайною майстерністю, тонко і ненав’язливо змусив своїх читачів задуматися над однією з найголовніших проблем життя – проблемою вибору.

”) ii варіант письменники всього світу споконвіку порушували питання сенсу людського існування, намагалися визначити філософські категорії життя і смерті. ” молодий хлопець по імені чіпка являє собою надзвичайно цікавий образ з причини того, що чіпка зіткнувся в своєму житті з певною проблемою, яка вимагала безумовного рішення. В основу роману було покладено реальне життя селянства з його кривдами і радощами, соціальною нерівністю і злиденністю, а також жорстокими заходами так званих “захисників народу”. Але якби так жили всі, то, напевне, не були б створені складні механізми, людина б не побувала у космосі, не підкорила б земні надра, не поборола би хвороби.

Мирного визначним досягненням реалізму авторів роману є правдиві художні узагальнення буржуазно - поміщицьких порядків, підкреслення гнобительської суті всього суспільного ладу царської росії. В основу роману було покладено реальне складне життя селянства з його радощами і кривдами, злиденністю і соціальною нерівністю, а також з жорстокими діями “захисників” народу.

Але якби так жили всі, то напевне не були б створені складні механізми, людина б не побувала у космосі, не підкорила б земні надра, не поборола хвороби.