реферат на тему діагностика віл-інфекції

реферат на тему діагностика віл-інфекції

За даними лабораторних досліджень в україні отримано 479 358 віл - позитивних результатів, офіційно зареєстровано 280 358 випадків віл - інфекції серед громадян україни та 8 457 випадків смерті від захворювань, зумовлених снідом (1). Тест - системи, що застосовувалися в хх столітті, дозволяють визначити тільки ig g, відносяться до і та іі поколінь і в даний час не мають широкого застосування. Закріплена (стабільна) віл - інфекція (через 3 - 12 тижнів після зараження) - імунна відповідь у вигляді igg досить виражена для отримання позитивної відповіді з використанням іфа або вестерн - блот методик. Через 4 тижні після зараження віл - специфічні антитіла визначаютьсяув 60 - 65% випадків, через 6 тижнів - у 80% випадків, через 8 тижнів - у 90% випадків, через 12 тижнів - у 95% випадків. Дослідження показали, що ризик передачі віл - 1 від людини на ранній стадії набагато вище, ніж в період сталої віл - інфекції, що пов’язано з максимально високою кількістю вірусу в плазмі крові, цервікальному секреті у жінок і сім’яній рідині у чоловіків (3, 4). Доданий синтетичний білок для визначення антитіл до віл - 1 групи о, а також білки до підгруп a, b, c, d, e, f, g, h, j, ae і ag, що входять в епідеміологічно значиму групу м. Крім діагностики віл - інфекції лабораторні дослідження застосовуються з метою діагностики опортуністичних і поєднаних інфекцій, а також моніторингу антиретровірусної терапії. Туберкульоз, вірусні гепатити в і с (вгв, вгс), інфекції, що передаються статевим шляхом (іпсш) найбільш часто зустрічаються в якості поєднаної інфекції у віл - інфікованих людей. При опортуністичних інфекціях бактеріологічні посіви з антибіотикограмою необхідні для виявлення етіологічного фактора і вибору антибактеріального препарату для лікування. 90% людей, що живуть з віл, будуть знати про свій діагноз, 90% з них отримуватимуть антиретровірусну терапію, яка в 90% призведе до зниження рівня вірусного навантаження до такого, що не визначається. Першим етапом реалізації даної стратегії служить широке проведення тестування, яке є базисом для поліпшення як якості, так і тривалості життя віл - інфікованих людей. У цих умовах своєчасне виявлення віл - інфекції та впровадження й удосконалення існуючих схем лікування снід набувають особливого значення, тому що дозволяють значно подовжити життя інфікованим особам та суттєво покращити його якість, а також дають можливість у 4–10 разів знизити ризик передачі віл від матері до дитини (з 25–30% до 2–8%). А) для діагностики, а саме — виявлення безсимптомного носійства в осіб, що не мають клінічних проявів захворювання, та снід — за наявності маніфестних його ознак; б) для забезпечення безпеки переливання крові та трансплантації органів і тканин, проведення штучного запліднення тощо шляхом скринінгу крові, сперми, яйцеклітин, інших тканин та органів; в) для здійснення епідеміологічного нагляду; г) для проведення наукових досліджень. При підозрі на зараження вживаються адекватні заходи з попередження можливого поширення цієї інфекції — наприклад, виключається можливість переливання підозрілої крові (при виявленні віл - позитивності людина назавжди позбавляється права бути донором). Проведення епідемічного розслідування часто дозволяє виявити шлях передачі вірусу, що у деяких випадках (наприклад, при внутрішньолікарняних спалахах) можна швидко перервати; а також встановити ризиковані контакти віл - позитивної особи з іншими людьми, які можуть бути вже інфікованими і служити джерелом інфекції для інших, а також осіб, ще не інфікованих, але які мають високий ризик зараження внаслідок особливостей своєї поведінки.

До хибних позитивних результатів тестування можуть призводити і типові недоліки у діяльності лабораторії (переплутування проб, неправильне зберігання реактивів, використання води зі зміненим рн для їх приготування або миття лабораторного посуду тощо), і можливість перехресної реакції інших антитіл (досить часто це спостерігається у пацієнтів після перенесеного сифілісу, кору та вітряної віспи). По - перше, це початкова стадія інфекції — після проникнення збудника в організм має пройти в середньому 1, 5–3 місяці, доки антитіла не синтезуються в достатній для проведення лабораторного тесту кількості. По - друге, на заключному етапі хвороби (снід) імунна система пацієнта стає настільки виснаженою, що її клітини втрачають здатність до утворення антитіл. Багаторічними спостереженнями доведено, що навіть за відсутності специфічного профілактичного лікування вагітних лише третина таких дітей дійсно заражена, а в інших є лише материнські антитіла, які звичайно зникають до 15 - місячного віку.

Якщо під час вагітності жінка приймала противірусні препарати, ризик народження нею інфікованої дитини знижується до 2–8%, тобто 92–98% новонароджених будуть здоровими, але переважна більшість їх матимуть антитіла. На жаль, в україні встановлення хибного діагнозу серопозитивним новонародженим санкціоновано діючим законодавством, що спотворює офіційні статистичні відомості щодо віл - інфекції в державі та не дозволяє отримати об’єктивні показники ефективності впровадження програм та проектів профілактики вертикального зараження віл. Усі лабораторні дослідження мають проводитися лише в акредитованих лабораторних установах на ліцензійному обладнанні з використанням ліцензійних (тобто тих, що мають дозвіл міністерства охорони здоров’я до застосування) діагностичних тест - систем — спеціальних комерційних наборів реактивів для виявлення маркерів віл. їх здатність виявляти максимальну кількість “дійсно позитивних” сироваток крові визначає чутливість тест - системи, а здатність реєструвати мінімальну кількість “хибно позитивних”, тобто тих, що дають помилкову реакцію, визначає специфічність тест - системи.

Так, якщо чутливість тесту становить 99, 9%, то це означає, що він виявлятиме 999 із 1000 сироваток, що містять антитіла до віл, а одну з тисячі — не виявить. Якщо специфічність заявлена як 99, 9%, то це значить, що тест прореагує як “позитивний” з однією з 1000 обстежених сироваток, у яких точно немає антитіл до віл. До першої, на наш погляд, доцільно віднести ті терапевтичні заходи, які застосовуються у пацієнтів до розвитку снід, до другої — ті, що використовуються при лікуванні хворих на снід. У першому випадку лікування має профілактичний характер, воно спрямоване на підтримання існуючого балансу між віл та імунітетом і попередження інфікування збудниками опортуністичних інфекцій або звільнення від них. Мета терапевтичних зусиль при снід полягає у зменшенні кількості віл в організмі хворого, максимальному відновленні пошкодженого імунітету та лікуванні снід - асоційованих захворювань. Азт (тимазид, ретровір, зидовудін), dd1 (диданозін, відекс), dd (хивід, зальцитабін), d4t (зерит, ставудин), 3тс (еспівір, ламівудин) та інші; інгібітори протеази — ці ліки впливають на інший фермент вірусу — протеазу і зумовлюють утворення вірусів, не здатних інфікувати нові клітини.

індинавір (криксиван), саквінавіра мезілат - тверді капсули (інвіраза), саквінавір — м’які капсули (фортоваза), нелфінавір (вірасепт), ритонавір (норвір). Спостереження за хворими на снід показали, що застосування лише одного препарату (монотерапія) сприяє швидкому утворенню більш агресивних та резистентних до цього препарату штамів вірусу.

Водночас застосування комбінації ліків, яка складається з двох інгібіторів зворотної транскриптази та одного інгібітора протеази, уповільнює розмноження вірусу.

Вже через два тижні після початку комплексного антивірусного лікування кількість вірусних часток у крові значно знижується, а згодом поліпшуються й показники імунного статусу.

При виявленні осіб у стадії гострої первинної віл - інфекції (синдром гострої сероконверсії) антиретровірусна терапії проводиться без урахування показників вірусного навантаження для гальмування реплікаційних процесів; забезпечення тривалої супресії віл досягається шляхом комбінації антиретровірусних препаратів постійного застосування з курсовими препаратами; комбінація з наявних антиретровірусних препаратів визначається механізмом їх дії, взаємодією між собою, їх синергізмом або антагонізмом; при лікуванні жінок не звертається увага на наявність у них вагітності, показанням для призначення етіотропних ліків служить лише клінічний стан пацієнтки; усі принципи антиретровірусної терапії поширюються на дітей і підлітків з урахуванням особливостей їх імунної системи й своєрідної реакції на лікарські препарати.

Спроби відновлення функцій імунної системи полягають у трансплантації кісткового мозку, введенні сумісних за трансплантаційними антигенами лімфоцитів, застосуванні імуномодуляторів — інтерлейкіна - 2 та інтерферонів. Внутрішньолікарняні інфекції характеризують висока контагіозність, широкий спектор збудників і різноманітні шляхи їх передачі; можливість спалахів в будь - який час року, наявність пацієнтів з підвищеним ризиком захворювання та можливість рецідівов. Для успішної боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями, необхідно оптимізувати епідеміологічний нагляд і на його основі проводити профілактичні і протиепідемічні заходи, що сприяють управлінню епідемічним процесом при цих інфекціях. З одного боку високим рівнем захворюваності, летальності, соціально - еко і моральною шкодою наносимим здоров ю пацієнтів, а з іншого боку внутрішньолікарняні інфекції завдають істотної шкоди здоров ю медичного персоналу.

Оскільки вакцини проти сніду не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як спільне використання голок та шприців або практикування неубезпечених статевих зносин. Варто або зовсім не вступати у статеві зносини, або користуватися презервативами з латексу, які забезпечують лише частковий захист під час орального, анального чи вагінального статевого акту.

Хоча деякі лабораторні дослідження і свідчать про те, що сперматоцидні засоби можуть знищувати вірус імунодефіциту, не встановлено, що ці препарати здатні запобігати зараженню. Ризик передачі інфекції від матері до майбутньої дитини значно зменшується, якщо вона під час вагітності та пологів приймає аzт, а її дитина отримує цей препарат протягом перших шести тижнів життя. Використання будь - якого інструментарію (шприци, системи для переливання крові) як у медичних установах, так і в побуті при різний маніпуляціях (манікюр, педикюр, татуювання, гоління і т. Оскільки ранній період віл - інфекції часто є безсимптомним, лікарі та інший медичний персонал можуть виявити його лише за допомогою дослідження крові пацієнта на наявність у ній антитіл (протеїнів, за допомогою яких організм бореться з хворобою) до компонентів віл. Кількість антитіл у крові піднімається до рівня, який вдається зареєструвати за допомогою наявних сьогодні методів дослідження, приблизно за 1 - 3 місяці після зараження, а до рівня, здатного давати позитивний результат в обстеженнях за допомогою стандартних тестових систем, лише за 6 місяців. Людей, що мають контакт з вірусом, потрібно обстежувати на наявність віл - інфекції, як тільки пройде час, необхідний для нагромадження в крові противірусних антитіл. Завдяки ранній діагностиці вони можуть отримати адекватне лікування у період, коли їхня імунна система найбільше спроможна боротися з віл, і таким чином запобігти розвитку деяких опортуністичних інфекцій (див. Якщо ймовірність наявності інфекції в організмі велика, а обидва тести дають негативний результат, лікарі можуть вдатися до пошуків у крові власне віруса або порадити пацієнтові повторно пройти тести пізніше, коли існуватиме вища вірогідність накопичення необхідної кількості антитіл у крові. Діти, що народжуються від віл - інфікованих матерів, теж можуть бути вражені вірусом, але можуть бути і неінфікованими, проте у будь - якому випадку протягом перших кількох місяців життя мають у крові антитіла, отримані від матері. За відсутності симптоматики вірогідний діагноз віл - інфекції за допомогою стандартних тест - систем може бути поставлений лише у дітей віком понад 15 місяців. Вчені за сприяння національного інституту алергії та інфекційних хвороб (niaid) проводять величезну кількість досліджень з вивчення віл - інфекції, спрямованих зокрема на отримання вакцини проти віл та нових препаратів для лікування самої хвороби і пов язаної з нею патології. Нині випробовується на людях 29 зразків противірусної вакцини, розробляється або проходить стадію клінічного тестування велика кількість препаратів проти сніду та снід - асоційованих інфекцій. Вчені провадять також аналіз та випробування хімічних бар єрів, таких як місцеві мікробіциди, які людина може вводити у піхву або у пряму кишку, аби уникнути зараження під час статевих зносин. Вони шукають також інші шляхи профілактики поширення інфекції, виявляючи та лікуючи венеричні хвороби, агітуючи за безпечний стосовно зараження віл стиль життя, а також запобігаючи інфікуванню дітей від матерів. Внутрішньолікарняні інфекції (синонім нозокоміальні інфекції) - інфекційні хвороби, пов язані з перебуванням, лікуванням, обстеженням і зверненням за медичною допомогою в лікувально - профілактичний заклад. Проблеми влі набули більшої актуальності у зв язку з появою так званих госпітальних (як правило, полірезистентних до антибіотиків і хіміопрепаратів) штамів стафілококів, сальмонел, синьогнійної палички та інших збудників. Вони легко поширюються серед дітей і ослаблених, особливо літніх, хворих зі зниженою імунологічної реактивністю, які представляють собою так звану групу ризику.

Внутрішньолікарняні, або госпітальні, інфекції слід розглядати будь клінічні розпізнавані інфекційні захворювання, що виникає у хворих після госпіталізації або відвідування лікувального закладу з метою лікування, а також у медичного персоналу в силу здійснюваної ним діяльності, не залежно від того, виявляються або не виявляються симптоми цього захворювання під час знаходження даних осіб в медичному установа. В останні десятиліття внутрішньолікарняні інфекції стають все більш значущою проблемою охорони здоров я, в економічно розвинених країнах вони виникають у 5 - 10% пацієнтів, що значно обтяжує перебіг основного захворювання, створюючи загрозу для життя хворого, а також збільшує вартість лікування. Багато в чому це пов язано з демографічними зрушеннями (збільшення числа осіб похилого віку) і накопичення в популяції осіб підвищеного ризику (люди з хронічними захворюваннями, інтоксикаціями або приймають імунодепресанти). Внутрішньолікарняна інфекція (нозокоміальна, лікарняна, госпітальна) - будь - яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, яке вражає хворого в результаті його надходження в лікарню або звернення за медичною допомогою, незалежно від появи симптомів захворювання під час перебування або після виписки зі стаціонару, а також інфекційне захворювання співробітника лікувальної організації внаслідок його інфікування при роботі в даній установі. Федеральною службою з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини рф (управління росспоживнагляду російської федерації) розроблена національна концепція профілактики інфекцій, пов язаних з наданням медичної допомоги (ісмп) (утв. Загальним критерієм віднесення випадків інфекцій до ісмп є безпосередній зв язок їх виникнення з наданням медичної допомоги (лікування, діагностичні дослідження, імунізація і т. Таким чином, ісмп будуть вважатися не тільки інфекції, що приєднуються до основного захворювання у госпіталізованих пацієнтів, але й інфекції, пов язані з наданням будь - яких видів медичної допомоги (в амбулаторно - полі клінічних, освітніх, санаторно - оздоровчих закладах, закладах соціального захисту населення, при наданні швидкої медичної допомоги, допомоги на дому та ін. Етіологічна природа влі визначається широким колом мікроорганізмів (більше 300), які включають в себе як патогенну, так і умовно - патогенну флору, межа між якими часто досить розмита. Серед причин, що пояснюють цю агресивність - значна природна і придбана стійкість такої мікрофлори до ушкоджувальних фізичних і хімічних факторів навколишнього середовища, невибагливість в процесі росту і розмноження, тісна спорідненість з нормальною мікрофлорою, висока контагіозність, здатність до формування стійкості до антимікробних засобів. Снід, або синдром набутого імунодефіциту, є кінцевою стадією віл - інфекції, при якій ураження імунної системи людини доходить до такого рівня, що вона виявляється не в змозі чинити опір будь - яким видам інфекції. Така назва пояснюється їх особливістю - з моменту зараження до часу прояву перших симптомів захворювання і особливо до розвитку сніду проходить тривалий час, в деяких випадках процес затягується на роки.

Прогресуючи, віл вражає все більше число лімфоцитів cd 4 (імунних клітин), з часів їх кількість зменшується, поки їх не стане критично мало, що і буде вважатися початком сніду.

У спермі є багато віл, при цьому вірус має особливість накопичуватися в спермі, особливо під час запальних захворювань - епідидиміті, уретриті, коли в спермі є багато запальних клітин, в яких міститься віл. Крім цього, супутні генітальні інфекції найчастіше пов язані з розвитком різних утворень, що порушують цілісність слизової статевих органів - тріщин, виразок, бульбашок і т. Заразитися неможливо при введенні нормального імуноглобуліну і особливих імуноглобулінів, так як ці препарати обробляють на предмет повної інактивації вірусу.

Величина ризику залежить від рівня організації медичного спостереження та лікування жінки на стадії вагітності, медичних показань матері та стадії віл. 0, 3 % - при пораненні гострими предметами, на яких залишилася кров віл - інфікованих, менше 0, 3 % - при попаданні на пошкоджену шкіру і слизові оболонки зараженої крові. Але в 90 - х роках минулого століття в сша було поширено повідомлення про зараження п яти пацієнтів від стоматолога, у якого була віл - інфекція, при цьому спосіб передачі інфекції так і не був з ясований. Спостерігаючи надалі за пацієнтами заражених віл лікарів (гінекологів, хірургів, стоматологів, акушерів), дослідники не виявили фактів перенесення інфекції. Підвищення температури, в більшості випадків до 37, 5 градусів (так званий субфебрилітет); болісність в горлі; лімфовузли під пахвами та у паху збільшуються, утворюючи болісні припухлості; больові відчуття в області голови і очей; болісність в суглобах і м язах; нездужання, сонливість, схуднення, втрата апетиту; блювота, нудота, діарея; зміни на шкірі. Висипання, поява виразок; також можливий розвиток серйозного менінгіту, коли уражаються оболонки головного мозку (даний стан супроводжується болями в голові, світло - боязливістю). Дана стадія характеризується активізацією так званих опортуністичних інфекцій, тобто інфекцій, які викликаються умовно - патогенними мікроорганізмами, які, в свою чергу, відносяться до нормальних мешканців людського організму і в звичайному стані не можуть дати початок захворювання. На слизовій рота утворюється наліт білого кольору (молочниця); волохата лейкоплакія рота - на бічних частинах язику виростають бляшки білого кольору, вкриті борозенками; через присутність вірусу varicella zoster (збудник вітрянки) проявляється оперізуючий лишай. На великих ділянках шкіри, як правило, на тулубі, утворюються вкрай болючі висипання, що представляють собою бульбашки; часто повторювані напади герпетичної інфекції; часто спостерігаються синусити (фронітіти, гайморити), болі в горлі (фарингіти), запалення середнього вуха (отити). На жаль, на сьогоднішній день не існує дієвої вакцини проти віл, незважаючи на те, що вчені багатьох країн проводять дослідження в даному напрямку, з якими пов язують великі надії. У разі неможливості відмови від згубної звички, потрібно користуватися тільки одноразовими іграми, не застосовувати шприци та голки, які вже були кимось використані. Якщо імунної відповіді на туберкулін немає (тобто реакція негативна), протягом 12 місяців радять пити протитуберкульозні препарати; профілактика пневмоцистної пневмонії. Поступове зниження інтелекту, що характеризується проблемами з увагою і зосередженістю, труднощами при вирішенні завдань і читанні, зниженням пам яті, називається деменція. У більшості випадків для діагностики віл - інфекції використовують методи, суть яких полягає у визначенні вмісту в крові антитіл до віл, тобто специфічних білків, що утворюються в організмі зараженої людини як реакція на зараження вірусом.