технологія вирощування картоплі

технологія вирощування картоплі

) тому можна сказати, що відродження галузі картоплярства реальне на базі середніх і великих господарств, при застосуванні прогресивних технологій і сучасної техніки, адаптованої для наших умов. Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно - повітряного режиму, знищення бур янів, нагромадження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. На полях з коренепаростковими бур янами (осот, молочай, берізка польова) перший раз дискують на глибину 6 - 8 см (лдг - 10, лдг - 15), а другий - у період утворення розеток цих бур янів - на глибину 10 - 12 см з використанням полицевих лущильників ппл - 5 - 25, ппл - 10 - 25. На полях з кореневищними бур янами (пирій, свинорий, гострець) друге - третє лущення поводять на глибину залягання кореневищ (не менше 10 - 12 см) дисковими боронами бдт - 3, бдт - 7, бд - 10б). Якщо планується садіння в попередньонарізані гребені, то восени поле після оранки культивують і нарізають гребені висотою 18 - 20 см з допомогою крн - 4, 2; крн - 5, 6. Разом з протруюванням бульби картоплі бажано обробити стимулятором та мікроелементами, проте слід зауважити, що це потрібно робити не раніше як за 3 - 4 години до садіння. Безгребеневим способом вирощують переважно на присадибних ділянках, при цьому гребені формуються не при садінні, а під час одного - двох підгортань рослин. В окремі роки з холодною весною при садінні пізніше - в третій декаді квітня - урожайність не знижується, порівняно з ранніми строками садіння (1 - 20 квітня). Догляд за посівами проводять для знищення бур янів, поліпшення повітряного і водного режимів ґрунту, запобігання непродуктивним втратам вологи, захисту від хвороб і шкідників та одержання запрограмованого врожаю. Він полягає в суцільному розпушуванні ґрунту до і після з явлення сходів, розпушування в міжряддях з присипанням бур янів ґрунтом в рядках та обприскуванні для захисту від шкодо - чинних організмів. Якісний обробіток ґрунту забезпечують культиватори кон - 2, 8пм, кон - 2, 8а, крн - 4, 2г, крн - 5, 6д, що комплектуються з роторними (бру - 0, 7) та сітчастими боронами.

На культиватор ставлять стрільчасту лапу (лапу - підгортач чи дисковий підгортач при необхідності підрівняти гребені або збільшити їх об єм), дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду.

Багаторазове присипання кущів картоплі (навіть за висоти 5 - 7 см) для формування більшої кількості столонів доцільне лише для середньопізніх та пізніх сортів. Підгортачі мають насипати розпушений і рівний шар ґрунту товщиною 5 - 8 см на весь гребінь, привалюючи його до стебел картоплі і розпушувати при цьому бокові сторони гребеня і дно борозни.

Чим раніше органічні добрива зароблені в ґрунт, тим швидше і повніше будуть використані поживні речовини для весняно - літнього росту і формування бульб. Мікродобрива можна вносити в ґрунт разом з мінеральними добривами, обробляти бульби розчином мікродобрив одночасно з протруюванням, або обприскувати рослини в період вегетації під час першого обробітку фунгіцидами (змикання рослин у рядку). Кореневищні (пирій повзучий, хвощ польовий); коренепаросткові (осот рожевий, осот жовтий, берізка польова, щавель); ранні ярі (свиріпа, гірчиця польова, редька дика, лобода); пізні ярі (мишій сизий і зелений, щириця, плоскуха звичайна). На посівах картоплі застосовують наступні гербіциди строки і норму внесення препаратів необхідно остаточно встановлювати, враховуючи рекомендації на упаковці. До появи хвороби профілактично насадження картоплі обробляють контактним фунгіцидом перед змиканням рослин у рядку (чемпіон, полікарбацин, дітан м - 45, санкоцеб, хлорокис міді). Заражені нематодою рослини пригнічуються, нижнє листя жовтіє, бічне коріння ненормально галузиться, на них помітні, ніби висип, білі самки шкідника (рис. Піввідра лушпиння цибулі заливають гарячою (65 °с) водою, через добу проціджують, додають ще відро води і обробляють так, щоб рідина попала на всю вегетативну масу.

Якщо оптимальні строки боротьби з колорадським жуком і хворобами співпадають, доцільно застосовувати бакові суміші інсектицидів і фунгіцидів з врахуванням їх сумісності. Однак, масштабне використання їх створює умови для розвитку резистентних популяцій, крім того, недоліком є те, що ця група інсектицидів негативно реагує на високу температуру навколишнього середовища. Ці препарати відмінні від попередньо зазначених інсектицидів за унікальністю механізму дії, не реагують на високі температури повітря, а низькі норми витрати знижують їх негативний вплив на навколишнє середовище.

Личинки травневого хруща після першої та другої зимівлі починають під їдати коріння в кущі, в бульбах вигризають круглі ямки з нерівними краями (бульби можуть пошкоджуватись на 60 - 70%). У 2002 році планується зареєструвати інсектицид маршал, який рекомендується використовувати проти всіх ґрунтових шкідників (медведки, дротяника, личинок травневого хруща). На відміну від механічного скошування бадилля, яке припиняє наростання врожаю бульб, при хімічному знищенні продовжується інтенсивний відток поживних речовин з бадилля в бульби, і цим самим збільшується врожайність. При комбайновому збиранні застосовують потоковий (зразу на сортувальний пункт ксп - 15б) або потоково - перевалочний способи (бульби зберігають в тимчасових кагатах під соломою 2 - 3 тижні, а потім сортують і засипають на зберігання). Оптимальною температурою в основний період зберігання є 1, 5 - 2 °с для ранньостиглих і близько 3 - 4 °с для середньостиглих і 5 - 6 °с для пізньостиглих сортів при відносній вологості повітря 85 - 95%. При зберіганні картоплі в картоплесховищах, останні за 30 - 45 днів до закладання бульб дезинфікують розчином з розрахунку 35 кг хлорного вапна на 100 л води або розчином формаліну.

У картоплесховищах з природною вентиляцією насінні бульби зберігаються в засіках при висоті шару бульб 1, 0 - 1, 2 м для ранніх і 1, 2 - 1, 5 м для середньостиглих і пізньостиглих сортів. Картоплю з перезволожених ділянок та в роки надмірного випадання опадів під час збирання, зберігають в тимчасових і постійних кагатах за методом активної вентиляції. При цьому способі зберігання, картоплю кагатують після відокремлення на сортувальних машинах землі, рослинних решток, пошкоджених та явно уражених і хворих бульб. Чимало господарств закарпатської, чернівецької, івано - франківської та львівської областей в останніх десятиріччях досягли значного підвищення врожайності цієї культури.

Також, вирішальне значення для здобуття високих стійких урожаїв картоплі має сорт, оскільки багато сортів швидко псується вірусними, вироїдними і мікроплазмовими хворобами, а високі температури в літній період сприяє масовому розмноженню переносників захворювань. Тому її проводять на повну глибину орного шару з попереднім лущенням стерні, якщо це поле картоплі розміщують після зернових (на чорноземах глибина оранки становить 27 - 30 см). У північних і північно - східних районах на холодних грунтах застосовуються підвищені норми гною під картоплю - 60 т, а на слабко окультурених грунтах - 80 т. Норми гною під картоплю вище 20 - 30 т на чорноземних грунтах часто не дають суттєвих збільшень, тоді як на дерново - підзолистих грунтах подальше підвищення врожаю не спостерігається лише при дозах 100 - 120 т на 1 га. На дерново - підзолистих суглинках і супіщаних грунтах нечорноземної зони поряд з гноєм, торфом і іншими органічними добривами велике значення для картоплі має зелене добриво. При заорюванні зеленого добрива грунт збагачується не тільки азотом, але і фосфором, калієм, кальцієм та іншими поживними елементами, засвоєними могутнім корінням сидератів з глибоких горизонтів грунту.

Внесення тільки органічних добрив не повністю забезпечує потребу картоплі в поживних речовинах, особливо в початковий період росту та розвитку рослин, коли органічні добрива не встигли достатньою мірою мінералізуватися і перейти в легкорозчинні з єднання. На півночі, у північно - західних, північно - східних і західних районах країни необхідно застосовувати більш високі дози, а в південних і південно - східних районах - більш низькі. Розрахунок доз добрив для одержання запланованого врожаю в даний час рекомендується проводити не з виносу, а за періодами максимального споживання поживних речовин картоплею, для чого необхідно мати наступні дані. Витрата поживних речовин на 1 т продукції з урахуванням періодів максимального споживання кожного сорту; зміст основних елементів харчування в рухомих формах у грунті і органічних добривах; коефіцієнти використання картоплею основних елементів живлення з грунту та з внесених добрив. Дослідження і практичний досвід показують, що в зоні достатнього зволоження фосфорні та калійні добрива слід вносити восени під зяблеву обробку, а азотні і частина фосфорних - навесні під переорювання. Підгодовувати картоплю в цей час доцільно азотними мінеральними добривами з розрахунку 20 - 30 кг діючої речовини на 1 га, або органічними добривами - 5 - 10 т гною (розведеної в 4 - 5 разів водою) на 1 га, або 4 - 6 ц пташиного посліду (розведеного у 8 - 10 разів водою) на 1 га. На піщаних і супіщаних грунтах в роки з великою кількістю опадів в літній період відбувається вимивання з грунту азоту і спостерігається пригнічення рослин. При обробітку картоплі на дерново - підзолистих, сірих лісових грунтах і опідзолених чорноземах хороші результати дає внесення аміачної селітри і гранульованого суперфосфату в дозі 10 - 20 кг р 2 о 5 і 15 - 20 кг n на 1 га в гнізда або борозни при висадці. Хорошим добривом для місцевого внесення при посадці картоплі машинами сн - 4б - 1 є також нітрофоска і нові види комплексних добрив - діаммонітрофоска, нітроамофоска, нітрофоска безхлорна. Якщо ж це не представляється можливим, то з хлорвмісних добрив для цієї мети слід використовувати висококонцентровані форми (наприклад, хлористий калій), де на кожну одиницю калію вноситься менше хлору.

Використання для садіння здорових, вирівняних, з високими врожайними якостями бульб є важливим резервом підвищення врожайності картоплі та однією з основних умов реалізації інтенсивної технології. Для ефективного хімічного захисту існує цілий ряд різноманітних препаратів, які, з урахуванням зональних та місцевих особливостей, згубно діють на суто специфічні хвороби, шкідники та бур яни.

Під сортом картоплі розуміють нащадків особини чи клону, які розмножуються вегетативно і здатні на великих площах відтворювати свої властивості, зберігаючи протягом репродукцій характерні для них морфологічні ознаки.

На сьогодні у селекції картоплі застосовують такі способи одержання вихідного матеріалу, як поліплоїдія, гаплоїдія, експериментальний мутагенез та інцухт з наступним схрещуванням. У вирішенні складних проблем селекції поряд з ними методами одержання вихідного матеріалу для створення нових сортів перспективне застосування клітинної селекції, гібридизації соматичних клітин. В останні роки розробляються методи генної інженерії з метою введення у високопродуктивні генотипи окремих цінних генів, що підвищують стійкість до хвороб та інші цінні властивості й ознаки.

В західних районах україни селекційна робота по картоплі почала інтенсивно розвиватися лише після великої вітчизняної війни - спочатку у львівському сільськогосподарському інституті, а пізніше в науково - дослідному інституті землеробства і тваринництва західних районів україни.

У практичному картоплярстві всі існуючі сорти класифікуються за строками дозрівання, або тривалістю вегетаційного періоду, і господарським призначенням. Універсальні - високоврожайні, з хорошим смаком, нетемніючим м якушем, високим вмістом крохмалю і білка, використовуються для їжі, переробки, на корм тваринам. Столово - заводські - для виготовлення напівфабрикатів (чіпсів, крекерів тощо) - мають підвищений вміст сухих речовин, нетемніючий м якуш, низький вміст редукуючих цукрів і короткий період ресинтезу крохмалю. Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону - довгунцю, однорічних травах. У лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках. Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщені бульби і садити в стислі строки.

Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. На полях з переважанням коренепаросткових бур янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6 - 8 см дисковими лущильниками (лдг - 5а, лдг - 15а, лдг - 10а, лдг - 20), а другий - у період утворення розеток цих бур янів на 10 - 12 см з використанням лущильників (ппл - 10 - 25, ппл - 5 - 25, а також лдг - 5а, лдг - 10а та ін. Проводять лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур янів у ґрунті (10 - 15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля. Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять. На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28 - 56 м, залишаючи між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали.

У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25 - 30 см в агрегаті з кільчасто - шпоровими котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто - шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18 - 20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (крн - 4, 2, крн - 5, 6а). На зрошуваних ґрунтах півдня україни зяблеву оранку проводять на глибину 35 - 40 см, на окультурених торфовищах полісся - на 22 - 25 см, на середньо мінералізованих торфовищах 25 - 27 см. Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7 - 8 см і неглибоку оранку на 16 - 18 см з обов язковим внесенням органічних і мінеральних добрив. Особливо цінні для картоплі органічні добрива, які використовуються не тільки як важливе джерело елементів живлення для рослин, а і як ефективний засіб поліпшення фізичного стану ґрунту та повнішого забезпечення картоплі вуглекислотою. Вносять рідкий гній розкидачами ржт - 4м, мжт - 16, мжт - 19, але його норми збільшують у 1, 5 - 2 рази, причому на поліссі приблизно 50 - 60 % площі під картоплю удобрюють восени, а 40 - 50 % навесні, в лісостепових районах всю норму гною вносять восени.

За інтенсивної технології всю норму добрив використовують для основного внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 - 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами - гребенеутворювачами кон - 2, 8г. На більш легких ґрунтах лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (фбн - 1, 5), або використовують фрезерний культиватор (кгф - 2, 8). На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1 - 2 культивацій для знищення бур янів. Коли навесні вносять органічні добрива, а орний шар неглибокий і є потреба в його поглибленні, ґрунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками (плн - 4 - 35, плн - 5 - 35, плп - 8 - 35), які заробляють гній і одночасно розпушують ґрунт на 27 - 30 см без вивертання підґрунтя на поверхню. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують, а навесні на цих площах орють плугами без полиць на глибину 25 - 25 см. Щоб краще відбувалося опробковіння різаних частин бульб, їх обробляють стимуляторами росту, зокрема 10 % - м ячмінним солодом (10 кг пророщеного ячменю в 100 л води) з додаванням 25 г розчиненої в 100 мл води янтарної кислоти.

Відсортовані за фракціями бульби складають у бурти, де їх прогрівають на сонці (при температурі вдень 12 - 15 °с, вночі до 5 °с) під плівковим арковим укриттям протягом 2 - 3 тижнів - до утворення проростків 5 мм завдовжки (не більше 10 - 15 мм). Пророщують бульби також у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях - яровизаторах (на стелажах, у ящиках на 10 - 15 кг), поліетиленових мішках (на 8 - 10 кг), поліетиленових рукавах (розміром 30 х 1, 5 - 3 м), на площадках під поліетиленовою плівкою при температурі близько 15°с, доброму освітленні й вентиляції, вологості повітря 80 - 90 % протягом 15 - 30 днів - до утворення проростків приблизно 5 мм завдовжки.

До садіння картоплі приступають при температурі 4 - 7°с фізично спілого ґрунту на глибині 10 - 12 см, на ґрунтах легкого механічного складу в ранні строки - одночасно із сівбою ранніх зернових культур. Насамперед садять пророщені бульби ранньостиглих сортів картоплі, потім насінну й товарну картоплю і закінчують садіння різаними бульбами (у добре прогрітий ґрунт). На поліссі картоплю садять гребеневим способом або в гребені, нарізані перед садінням; у лісостепу і степу - гребеневим способом або в гребені, нарізані восени, саджалками сая - 4а, ксмг - 4, ксмг - 6. Більша густота насаджень (на 10 %) при садінні картоплі на ґрунтах з більшим вмістом поживних речовин, при вирощуванні ранньої картоплі, при використанні для садіння дрібних бульб; менша - на бідних ґрунтах, при садінні великих бульб; вирощуванні пізньостиглих сортів. Він включає механічні способи підтримання ґрунту в розпушеному і чистому стані - проведення 2 - 3 досходових і 2 - 3 післясходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту картоплі від бур янів, хвороб і шкідників. Для першого і другого досходових обробітків (на 5 - 7 - й і 12 - 14 - й день після садіння картоплі) на кожній секції культиваторів крн - 4, 2д, крн - 4, 2г, крн - 5, 6д, кон - 2, 8а ставлять лапу - підгортач (або дисковий підгортач), дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду.

Другий післясходовий обробіток (через тиждень) проводять тим самим набором лап з одночасним присипанням на гребенях бур янів і сходів картоплі шаром землі 2 - 3 см. Третій обробіток полягає в підгортанні кущів картоплі на початку бутонізації, коли рослини досягають висоти 25 - 35 см і змикаються бадиллям рядки, для чого по центру міжрядь ґрунт розпушують стрілчастими лапами на глибину 5 - 6 см з шириною захвату 170 мм, а кущі підгортають дисковими підгортачами - розпушувачами.

За 10 - 15 днів до збирання насінної картоплі і за 3 - 6 днів - товарної скошують бадилля на висоті 8 - 10 см при збиранні картоплі копачами або на 18 - 20 см - при комбайновому збиранні. На важких ґрунтах за 3 - 4 дні до збирання міжряддя розпушують культиваторами кон - 2, 8а, крн - 4, 2д, які обладнані долотами, на глибину 14 - 16 см, завдяки чому поліпшується робота картоплекомбайнів (кпк - 2, кпк - 3 та ін. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко відсівається на робочих органах комбайна. При комбінованому збиранні використовують копачі - валкоутворювачі кст - 1, 4а, ктн - 2в, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невикопаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невикопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти ксг - 15в, ксп - 25, де їх розділяють на фракції і кожну фракцію відправляють на зберігання - в засіки, сховища та кагати.

Просапування робіть для знищення бур янів, якщо ви попередньо не обробили город гербіцидами (наприклад, антисапа, антисапа ліквід, антибур’ян або гліфовіт екстра). Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що важливим шляхом прискорення науково - технічного прогресу в картоплярстві є створення і впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, пристосованих до відповідних ґрунтово - кліматичних умов. Цим сортам потрібно забезпечити найповніше виявлення генетичного потенціалу на основі добре поставленої насінницької роботи, освоєння зональних інтенсивних технологій. Застосовується як захід послаблення впливу вірусного ураження та прискореного розмноження насінного безвірусного садивного матеріалу в південних областях україни.

Великі бульби ріжуть на 2 - 3 частини, а дрібні надрізають частково, підготовлені бульби замочують у розчині стимулюючих проростання речовин протягом 30 хвилин. При розмноженні бульбами утворюється мичкувата коренева система, яка складається з проросткових, або первинних коренів, що мають вигляд горбиків, пристолонних і столонних коренів. Вологий ґрунт і одностороння дія фосфорних добрив сприяють її потовщенню, сухий ґрунт і азотне та калійне удобрення зумовлюють утворення тонкої шкірки.

У більшості сортів м якуш білий, у деяких (з підвищеним вмістом каротину) – жовтий, рідше синій, синьо - фіолетовий, рожевий, білий з рожевими плямами, з більш або менш інтенсивно забарвленим судинно - волокнистим пучком. іноді з внутрішнього або зовнішнього боку оцвітини з являються додаткові недорозвинені пелюстки – це явище називають махровістю, воно властиве окремим сортам. Вода (75%) відіграє важливу роль у біосинтезі органічних сполук як розчинник, середовище для хімічних ре акцій, транспортний засіб і температурний регулятор. Кількість сухих речовин дещо знижується при внесенні підвищених доз добрив, а також під час зберігання картоплі внаслідок використання вуглеводів на енергетичні потреби (дихання). із класу органічних кислот картопля містить лимонну, яблучну, щавлеву, піровиноградну, фумарову, гліоксалеву та інші кислоти, які зумовлюють кислу реакцію картопляного соку та його буферність. Під час зберігання їх кількість, особливо в ранніх сортах, дещо зростає, при кулінарній обробці зменшується в 1, 5–2 рази, хоч якісний склад практично не міняється. Серед інших важливих сполук, наявних у бульбах, слід виділити нуклеїнові кислоти – днк і рнк, які забезпечують біосинтез білка і передачу спадкової інформації, лігнін – супутник целюлози (надає жорсткості і міцності стінкам клітин та шкірці бульб) і хлорогенову кислоту, яка виконує захисну функцію. Порівняно з іншими культурами картопля вимагає для нормального росту і розвитку значно більше поживних речовин, при цьому випис їх відбувається переважно з незначного за об ємом поверхневого шару ґрунту, де зосереджена основна маса (до 60%) коренів. інтенсивність засвоєння азоту найвища в період посиленого розвитку бадилля, згодом вона знижується, а з початком відмирання бадилля практично припиняється. Для повного розвитку картоплі сума температур вище 10 0 протягом вегетаційного періоду повинна становити 1000 - 1400 0 для ранніх і середньоранніх сортів і 1400 - 1600 0 – для пізніх. В західних районах україни селекційна робота по картоплі почала інтенсивно розвиватися лише після великої вітчизняної війни – спочатку у львівському сільськогосподарському інституті, а пізніше в науково - дослідному інституті землеробства і тваринництва західних районів україни.

Універсальні – високоврожайні, з хорошим смаком, нетемніючим м якушем, високим вмістом крохмалю і білка, використовуються для їжі, переробки, на корм тваринам. На полях з переважанням коренепаросткових бур янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6 - 8 см дисковими лущильниками (лдг - 5а, лдг - 15а, лдг - 10а, лдг - 20), а другий – у період утворення розеток цих бур янів на 10 - 12 см з використанням лущильників (ппл - 10 - 25, ппл - 5 - 25, а також лдг - 5а, лдг - 10а та ін. На зрошуваних ґрунтах півдня україни зяблеву оранку проводять на глибину 35 - 40 см, на окультурених торфовищах полісся – на 22 - 25 см, на середньо мінералізованих торфовищах 25 - 27 см. За інтенсивної технології всю норму добрив використовують для основного внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 – 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами - гребенеутворювачами кон - 2, 8г. Коли навесні вносять органічні добрива, а орний шар неглибокий і є потреба в його поглибленні, ґрунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками (плн - 4 - 35, плн - 5 - 35, плп - 8 - 35), які заробляють гній і одночасно розпушують ґрунт на 27 - 30 см без вивертання підґрунтя на поверхню. Відсортовані за фракціями бульби складають у бурти, де їх прогрівають на сонці (при температурі вдень 12 - 15 °с, вночі до 5 °с) під плівковим арковим укриттям протягом 2 - 3 тижнів – до утворення проростків 5 мм завдовжки (не більше 10 - 15 мм). Пророщують бульби також у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях - яровизаторах (на стелажах, у ящиках на 10 - 15 кг), поліетиленових мішках (на 8 - 10 кг), поліетиленових рукавах (розміром 30 х 1, 5 - 3 м), на площадках під поліетиленовою плівкою при температурі близько 15°с, доброму освітленні й вентиляції, вологості повітря 80 - 90 % протягом 15 - 30 днів – до утворення проростків приблизно 5 мм завдовжки.

До садіння картоплі приступають при температурі 4 - 7°с фізично спілого ґрунту на глибині 10 – 12 см, на ґрунтах легкого механічного складу в ранні строки – одночасно із сівбою ранніх зернових культур. На поліссі картоплю садять гребеневим способом або в гребені, нарізані перед садінням; у лісостепу і степу – гребеневим способом або в гребені, нарізані восени, саджалками сая - 4а, ксмг - 4, ксмг - 6. Більша густота насаджень (на 10 %) при садінні картоплі на ґрунтах з більшим вмістом поживних речовин, при вирощуванні ранньої картоплі, при використанні для садіння дрібних бульб; менша – на бідних ґрунтах, при садінні великих бульб; вирощуванні пізньостиглих сортів. Він включає механічні способи підтримання ґрунту в розпушеному і чистому стані – проведення 2 - 3 досходових і 2 - 3 післясходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту картоплі від бур янів, хвороб і шкідників. За 10 - 15 днів до збирання насінної картоплі і за 3 - 6 днів – товарної скошують бадилля на висоті 8 – 10 см при збиранні картоплі копачами або на 18 - 20 см – при комбайновому збиранні. На важких ґрунтах за 3 - 4 дні до збирання міжряддя розпушують культиваторами кон–2, 8а, крн - 4, 2д, які обладнані долотами, на глибину 14 – 16 см, завдяки чому поліпшується робота картоплекомбайнів (кпк - 2, кпк - 3 та ін. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти ксг - 15в, ксп - 25, де їх розділяють на фракції і кожну фракцію відправляють на зберігання – в засіки, сховища та кагати.

Картопля – економічно вигідна культура, але собівартість її виробництва майже у 2 - 2, 5 рази вища за собівартість зернових, затрати на 1 ц бульб становлять 0, 5 - 0, 8 люд. і хоч вони під час варіння значною мірою розкладаються, все ж при їх вмісті понад 0, 01 % краще бульби не вживати в їжу, а використовувати для технічних потреб. Вони відзначаються високими кулінарними та смаковими якостями, сприятливим співвідношенням білка й крохмалю та підвищеним вмістом вітаміну с в бульбах, мають звичайно округлу і овальну форми бульб з поверхневим розміщенням вічок. Основним завданням обробітку ґрунту під картоплю є глибоке розпушування орного шару, створення сприятливого водно - повітряного режиму, знищення бур’янів, нагромадження і збереження вологи, поліпшення поживного режиму ґрунту, забезпечення добрих умов для діяльності мікроорганізмів. Під картоплю вносять високі норми добрив, проте не можна вносити надмірну кількість їх, бо при надмірному живленні азотом сильно розростається бадилля, затримується утворення бульб, подовжується вегетаційний період, спостерігається дуплистість бульб (зовнішні частини їх ростуть швидше, внутрішні розриваються, утворюючи дупло), надмір фосфору зумовлює передчасне відмирання бадилля, листя, внаслідок чого знижується інтенсивність фотосинтезу, надмір калію затримує дозрівання бульб. Для отримання високоякісного насіння картоплі потрібні легкі за механічним складом з невеликим вмістом глини, добре провітрювані, здатні до подрібнення ґрунти, що швидко прогріваються. Такі вимоги до ґрунту обумовлені, в першу чергу, фізіологічними особливостями картоплі, умовами її росту і розвитку, а також тим, що під час механізованого збирання бульби мають бути мінімально травмованими, а осіннє збирання має проводитися за будь - яких погодних умов. Для насіннєвої картоплі не допускаються внутрішні й зовнішні пошкодження, тому розміщення її в сівозміні повинне бути оптимальним, щоб максимально використати потенціал гарного попередника. Після попередників, особливо це стосується багаторічних трав та озимих культур, у ґрунті не повинні залишатись дротяники, личинки травневого хруща, багаторічні коренепаросткові бур’яни.

Тому в сівозміну необхідно включати багато річні трави, проміжні культури (гірчиця, редька) після зернових попередників, а також слід залишати всю солому після збирання врожаю, подрібнювати її та загортати таким чином, щоб вона розклалася до початку посадки.

Кукурудза – гірший попередник під картоплю, оскільки після неї залишається багато решток у ґрунті, що не перегнивають до наступної осені і не сепаруються через комбайн під час збирання. Розпушену дрібногрудкувату структуру до посадки; створити умови для безперешкодного проникнення коренів в орний і підорний горизонти; гомогенну структуру ґрунту з оптимальною аерацією; збереження ґрунтової вологи, поглинання і накопичення осінніх та зимових опадів; формування оптимальних гребенів, необхідних для росту і розвитку картоплі, а в подальшому – для нормального механізованого збирання бульб з мінімальним травмуванням. В україні основною умовою отримання стабільного і якісного врожаю є оптимальне забезпечення рослин водою, тому всі операції при підготовці ґрунту мають бути спрямовані на збереження, накопичення та мінімізацію втрат вологи впродовж усього вегетаційного періоду.

Цей тип ґрунту має достатньо глини для того, щоб утримувати вологу, і в той же час є досить легким, щоб не утворювались грудки під час механізованого збирання врожаю. При вирощуванні картоплі на таких ґрунтах слід бути готовим до додаткових витрат, спрямованих на покращення структури ґрунту та зменшення його грудкуватості. Цей при йом покращує проникнення зимової вологи в ґрунт та зменшує накопичення вологи в низинах, блюдцях, що в свою чергу дозволяє раніше розпочати посадку картоплі. Якщо не було проведено нарізання гребенів з осені, то весною обов’язково слід проводити підготовку ґрунту за допомогою фронтальної фрези або садити картоплю у гребені, нарізані за допомогою суцільного гребнеутворювача безпосередньо перед проходом саджалки.

Конкретний тип обробітку ґрунту слід обирати залежно від ґрунтово - кліматичних умов того чи іншого господарства, а також від наявної матеріально - технічної бази.

Так, при великих, не збалансованих іншими елементами дозах азоту виникає небезпека накопичення нітратів у бульбах, які в подальшому будуть впливати на якість зберігання картоплі. Маючи дані щодо виносу елементів з ґрунту, їхнього вмісту та запланованого врожаю, вираховують потребу в добривах та визначають терміни їх внесення впродовж всього періоду вегетації. Тому також важливо мати інформацію про наявність цих елементів у ґрунті та покривати їх нестачу фоліарним внесенням чи безпосереднім внесенням у ґрунт. Виходячи з вищесказаного, основ не внесення добрив слід проводити безпосередньо перед посадкою за допомогою суцільних розкидачів або, як що саджалка обладнана апаратом для внесення туків, локально в рядки на глибину 8 - 10 см нижче залягання бульби.

Крім того, за останні 7 - 8 років не спостерігалося значних весняних заморозків, які б сильно пошкоджували сходи, але постійно відмічалися весняні посухи та суховії, що призводили до зрідження сходів або розтягування періоду сходів. Тому обов’язковим елементом технології є протруювання картоплі фунгіцидно - інсектицидною сумішшю препаратів, які досить ефективно захищають сходи картоплі від хвороб та шкідників. Від ґрунтових шкідників препарати на основі імідаклоприду захищають лише в тому випадку, якщо шкідник потрапляє безпосередньо в зону розміщення препарату, при цьому молоді бульби взагалі не захищені від враження дротяником, хрущем та ін. Тому, можливо для україни це звучить незвично, після висадки кожного сорту слід ретельно очищати саджалку від решток бульб попереднього сорту та промивати її водою, в деяких господарствах навіть вдаються до знезараження за допомогою формалінового розчину.

Тому для коректного розрахунку густоти стеблостою і, відповідно, правильного визначення норми посадки необхідно проводити розділення картоплі на вищевказані фракції. Незалежно від того яку технологію використовує господарство, механічний догляд розпочинається з нарізання гребенів, що може здійснюватися одночасно з посадкою. Так, якщо ґрунт добре підготовлений перед початком посадки, господарство використовує високоякісний посадковий матеріал, наявна достатня кількість вологи в ґрунті, то цей спосіб нарізання гребенів забезпечує точне розміщення картоплі по центру гребеня та усуває небезпеку вирізання – загортання сходів картоплі. У цьому випадку після посадки витримують певний час для прогрівання картоплі в ґрунті та початку утворення кореневої системи і тоді, обов’язково до появи сходів, проводять формування гребенів. Якщо обгортання проводять після появи сходів і рослини картоплі засипаються землею, то в такому випадку відбувається затримка розвитку рослин на 5 - 10 днів. Якщо в господарстві працює потужна зрошувальна система або під час вегетації стоїть дощова погода, доцільно проводити щілювання міжрядь за допомогою культиватора для міжрядного обробітку ґрунту, обладнаного долотами.

Подальший захист картоплі від бур’янів полягає у постійному моніторингу ситуації з бур’янами, що проростають, і за умови вірогідної загрози повинні бути внесені страхові гербіциди.

Гербіциди цієї групи слід застосовувати дуже обережно, а на окремих особливо чутливих сортах їх використання взагалі не бажане, тому що фітотоксичний вплив на рослину дуже нагадує вірусне ураження і при проведенні вірусних фітопрочисток дуже легко сплутати здорові та уражені рослини.

Так, для ефективного захисту картоплі від фітофторозу та альтернаріозу у сухі роки достатньо провести 5 - 6 фунгіцидних обробок, а у дощові їх кількість може становити 8 - 10. Особливу увагу при вирощуванні насіннєвої картоплі приділяють боротьбі з шкідниками, що пошкоджують вегетативну масу, та різними видами носіїв вірусів. Захист картоплі від шкідників, що пошкоджують вегетативну масу, починається з протруювання картоплі препаратами імідаклопридної групи, що є досить ефективним. Застосування інсектицидів при вирощуванні насіннєвої картоплі докорінним чином відрізняється від застосування інсектицидів на посадках промислової картоплі. Моніторинг наявності попелиці слід проводити щоденно за допомогою спеціальних пасток, які розставляються на кожній стороні поля і дають можливість надійно контролювати початок льоту.

Перед проходом працівників, які виривають уражені рослини, проводять маркування цих рослин за допомогою вапна чи водоемульсійної фарби, а потім – вибракування по міче них рослин. Для тих фермерів, які використовують полив і пересвідчились у його ефективності, не стоїть питання про те, слід поливати чи ні, а зовсім інше – коли краще розпочати полив. Якщо звернутись до світового досвіду, то можна відмітити, що завдяки правильно організованому поливу, навіть призначно жорсткіших погодних умовах, ніж в україні, отримують більші й якісніші врожаї насіннєвої картоплі. За таких умов можна очікувати нормальне формування вегетативної маси, зав’язування достатньої кількості бульб та формування запланованого врожаю навіть за відсутності природних опадів. Переваги і недоліки різних видів зрошення можна довго обговорювати, але зауважимо лише, що, зважаючи на ті зміни клімату, які спостерігаються в україні, й ті ризики, які вони несуть для сільського господарства, рано чи пізно слід буде організовувати зрошення в тих місцях, де це можливо. На дерново - підзолистих супіщаних грунтах полісся заміна осінньої зяблевої оранки глибоким лущенням, чизельним або плоскорізним обробітком істотно не позначається на врожайності бульб. Спосіб підготовки грунту з осені та застосування фрезерних просапних культиваторів на догляді за посівами дозволить використовувати комбайни на збиранні урожаю. У лісостеповій і степовій зонах бульби картоплі висаджують у нарізані з осені гребені або достиглий виораний на зяб грунт фрезерують культиваторами типу квф - 2, 8. Для прискорення проростання бульб, підвищення їх стійкості до ґрунтової інфекції та скорочення вегетації слід застосовувати їх прогрівання перед садінням. Найбільш ефективними добривами для картоплі є органічні, зокрема підстилковий напівперепрілий гній врх, який включає всі необхідні макро - і мікроелементи для росту і розвитку рослин. Розроблені нами схеми короткоротаційних сівозмін дозволяють в умовах полісся україни вносити в грунт щорічно не менше 20 - 25 тонн органічної маси в перерахунку на напівперепрілий гній на 1 гектар ріллі. Розроблений спосіб локального застосування мінеральних добрив під картоплю дозволить зменшити обсяг внесення добрив на 30% без зменшення їх ефективності. Підвищенню врожайності картоплі сприяє застосування нових сучасних регуляторів росту, які стимулюють обмінні фізіологічні процеси в рослинах, та служать також антидотами при застосуванні гербіцидів. Дослідження, проведені в останні роки, підтвердили ефективність застосування комплексних водорозчинних добрив таких як акварін, біовіт, вуксал комбі, екоплант, реаком, нутрівант плюс, до складу яких входять макро - і мікроелементи.

Застосування регуляторів росту і водорозчинних комплексних добрив для позакореневого підживлення рослин дозволить ефективно використати поживні речовини грунту.

На основі результатів наукових досліджень і багаторічного досліду з врахуванням глобального потепління клімату на планеті пропонуємо оптимальні строки садіння картоплі для основних зон країни.

Глибина заробки бульб картоплі за весняних строків садіння в посушливих південних районах становить 8 - 10 см і літніх та свіжозібраними бульбами – 6 - 8 см. Незначний розмір земельних ділянок, неякісний посадковий матеріал, відсутність сівозміни призводить до накопичення та поширення хвороб і шкідників картоплі. Грибні – фітофтороз, фомоз, альтернаріоз, суха фузаріозна гнилизна, ризоктоніоз, парша звичайна, рак картоплі; бактеріальні – чорна ніжка, мокра і кільцева гнилі; нематодні – картопляна і стеблова нематоди; вірусні – звичайна мозаїка, зморшкувата і смугаста мозаїки, скручування і закручування листя, кучерявість листя, готика, аукуба, стовбурне в’янення та інші; фізіологічні (неінфекційні) – дуплистість бульб, удушення бульб, потемніння м’якуша, діткування, ниткоподібність паростків бульб, іржава плямистість. Надійно захистити картоплю від хвороб і шкідників можна при дотриманні та виконанні комплексу агротехнічних, фітосанітарних, хімічних і біологічних заходів. і в найближчій перспективі хімічний метод боротьби з шкідниками та хворобами на ній залишається одним із основних, тоді як інші методи захисту застосовуються недостатньо. Для цього використовують тільки ті пестициди, які входять до “переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в україні” з обов’язковим дотриманням заходів безпеки та інструкцій і методичних вказівок по їх застосуванню. У всіх агрокліматичних зонах масове відродження личинок при стійкому потеплінні спостерігається 10–15 червня – до початку бутонізації – цвітіння (найбільш чутливі до ураження фази розвитку рослин). Обробку посівів біологічними препаратами проводять за сухої погоди, без вітру, коли випадання опадів перші 8–10 годин після обприскування малоймовірне.

Крім колорадського жука, значної шкоди на присадибних ділянках завдає капустянка (медведка), яка поширена на добре зволожених, багатих гумусом та перегноєм ґрунтах. На ділянках, де восени була виявлена капустянка, за 7–10 днів до садіння картоплі розкладають отруйну принаду вівса або кукурудзи, оброблену відповідним інсектицидом і загортають. На фоні добре розвинених рослин спостерігаються “острівці – невеликі ділянки, на яких рослини у фазі цвітіння різко відстають у рості, мають пригнічений вигляд. В “переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в україні” хімічні препарати для боротьби з картопляною нематодою нематоциди – відсутні. Знижують зараження ґрунту золотистою картопляною нематодою такі культури як капуста, огірки, салат, щавель, горох, квасоля, жито, кукурудза, овес, ячмінь, гречка. З метою уникнення появи агресивних біотипів картопляної нематоди нематодостійкі сорти картоплі рекомендується вирощувати в сівозміні з перерахованими вище овочевими, бобовими, зерновими та технічними культурами.

В зв’язку з потеплінням клімату на посадках картоплі спостерігається наростання шкодочинності грибної хвороби альтернаріозу, її ще називають ранньою сухою плямистістю. Перед початком бутонізації чи цвітіння, в роки з жаркою погодою та при появі рясних рос на листі з’являються сухі темно - коричневі плями округлої або неправильної форми, які спочатку досягають розміру 1, 5 см, а надалі зливаються викликаючи передчасне всихання і відмирання листя. Обробки посівів картоплі для захисту від альтернаріозу розпочинають при появі перших плям на листках фунгіцидами контактної та системно - контактної дії. Стеблова форма фітофторозу уражує бадилля на всіх стадіях розвитку рослин, починаючи із сходів, а звичайна (листова) — в період від бутонізації — цвітіння до повного відмирання бадилля. На уражених листках спостерігається білий наліт спороношення гриба, спори якого легко змиваються дощем розносяться вітром сприяючи швидкому ураженню рослин, а при потраплянні на поверхню ґрунту здатні уражувати бульби, особливо при контакті з хворим картоплинням та під час збирання врожаю недозрілих з механічним пошкодженням бульб. Якщо картоплиння не уражене стебловою формою фітофторозу, перше обприскування фунгіцидом доцільно проводити при змиканні бадилля у рядках, у фазі бутонізації - цвітіння рослин, друге – не пізніше як через 10–14 днів після першого, третє – через 10–14 днів після другого. Результати, отримані протягом років досліджень вказують на доцільність застосування суміші пестицидів з біологічно активними речовинами з метою зменшення норм їх застосування на 20–50%. Зазначені композиції препаратів у поєднанні мікродобривами забезпечують надійний захист від колорадського жука (97, 7–100%), активне стримування (29, 7–52, 8 %) розвитку хвороб, зростання продуктивності (12, 3–31, 4 %) і зменшення пестицидного навантаження на навколишнє середовище.

Всі роботи з пестицидами в жарку пору року краще проводити в ранковий час після висихання роси та ввечері до її випадання, так як висока денна температура знижує ефективність їх дії на 20–25%. Обсушування свіжовикопаних бульб сприяє опробковінню шкірки, підвищує стійкість бульб до механічних навантажень, гальмує розвиток збудників хвороб і полегшує відділення ґрун­тових домішок. Лікувальний період починається одразу після збирання і мо­же подовжуватись від чотирьох — п’яти діб до двох — трьох тижнів у залежності від ступеня визрівання і механічних пош­коджень бульб. Для достиглих здорових бульб з міцною шкіркою, слабо пошкоджених при збиранні, сортуванні і транс­портуванні, тривалість цього періоду мінімальна — достатньо ли­ше підсушити картоплю. Для недостиглих бульб з незміцнілою шкіркою і значними механічними пошкодженнями тривалість лікувального періоду максимальна, тобто при температурі 11— 13°с може досягати 20 днів. Цей період можна скоротити до 8— 10 днів, але для цього необхідно підвищити температуру до 18— 19°с при 85—95% - ній відносній вологості повітря, але це небез­печно у зв’язку з можливістю інтенсивного розвитку хвороб. Оптимальний режим лікувального періоду сприяє загоюван­ню ран, утворенню пробкового шару на пораненнях, достиган­ню бульб і підготовці їх до тривалого зберігання. Різні сорти вимагають диференційованого підходу до вста­новлення оптимального температурного режиму під час ліку­вального періоду, а тому нові сорти слід завжди вивчати на предмет утворення суберину у лікувальний період. Після закінчення лікувального періоду настає плавний перехід до періоду зниження температури, тобто поступового охолоджен­ня бульб, який може тривати 2—3 тижня, а то й більше.

Середній темп охолодження картоплі менше, ніж на 0, 25°с за добу не може бути прийнятим, оскільки тривалість охолоджен­ня буде розтягнута у часі, що може призвести до розвитку хво­роб і підвищених втрат. Сорти з більш коротким періодом спокою повинні швидше про­ходити цей період, тобто менше зберігатись після збирання при високій температурі та перейти в умови зимового періоду зберігання. Після досягнення оптимальної температури зберігання 3— 5°с, при якій гальмуються біохімічні і фізіологічні процеси у бульбах, починається основний (зимовий) період зберігання картоплі. Як в період зниження температури, так і в основний період необхідно суворо дотримуватись підтриман­ня тих температурно - вологісних умов, які необхідні в цей період. Якщо в попередній період дати низьку температуру, бульби захворюють від ненормальних для них умов, з’являють­ся фізіологічні розлади, а якщо в основний період дати високу температуру, то бульби будуть швидше проростати і захворю­вати.

Під час основного періоду зберігання, хоча й повільно, відбу­ваються ростові процеси, в бруньках бульб проходить підготов­чий період до їх пробудження. З початком пробудження точок росту підвищується інтенсивність дихання, активізуються біохімічні процеси, бульби переходять в стан готовності до про­ростання. Затримати проростання в цей період можна лише шляхом утримання оптимальної температури зберігання і навіть зниження її до 1—2°с, тобто в цей час розпочинається весня­ний період зберігання бульб. Якщо картопля зберігається у сховищах з примусовою або активною вентиляцією, то її слід перевантажити в холодильні камери, оскільки тільки в них можна весною підтримувати температуру в межах 1—2°с. Підвищена вологість повітря при підвищеній температурі зберігання стимулює утворення па­гонів, але при низькій температурі зберігання і високій вологості це явище не спостерігається. Висока вологість повітря, особливо понад 95%, призводить до утворення крапельно - рідинної вологи на поверхні бульб, тобто до відпотівання, навіть при незначному зни­женні температури зберігання, що викликає розвиток хвороб і збільшення абсолютних втрат. Вологість повітря у сховищі повинна бути настільки висо­кою, щоб бульби були тургорними, і настільки низькою, щоб обладнання, стіни, стеля були сухими і виключалась можливість конденсації вологи і зволоження бульб, які зберігаються. Головна перевага за­готівлі, транспортування і зберігання картоплі в контейнерах міститься в тому, що цей найбільш прогресивний індустріаль­ний спосіб забезпечує не тільки комплексну механізацію і знач­не підвищення продуктивності праці, але й збереженість про­дукції, за рахунок значного зменшення механічних пошкод­жень під час вантажно - розвантажувальних робіт і перевезення. Бульби, які завантажені після збирання і сортування на місці виробництва в контейне­ри, більше ніяких перевантажень не потерпають до кінця зберігання, в той же час при доставці картоплі навалом у ре­зультаті багаторазових перевезень бульби піддаються ме­ханічним пошкодженням, тому швидше уражуються грибками (із роду фузаріум) і бактеріями.

За контейнерною технологією на картоплесортувальному пункті у господарстві продовольчу партію картоплі засипають у контейнери в процесі її післязбиральної обробки.

Всі подальші операції з доставки картоплі споживачам, незалежно від виду заготівель і транспортних засобів, що використовуються, здійснюють без перевалок бульб в тих же контейнерах. • вивантажування з комбайна у транспортні засоби; • вивантажування із транспортних засобів у приймальний бункер сортувального пункту; • завантажування в контейнер після сортування. Господарствам для контейнер­ної технології треба мати картоплесортувальні пункти, засоби механізації для навантаження автотранспорту контейнерами з картоплею. Для перевезення картоплі в міста з господарств необхідна більша кількість автотранспорту, оскіль­ки перевезення навальним способом більш економічне, ніж контейнерним. При навальній доставці після комбайнів картоплю продоволь­чої фракції, виділену на картоплесортувальному пункті, заванта­жують у бункер - накопичувач, із бункера вивантажують у транс­портні засоби.

Якщо немає в господарстві картоплесортувального пункту, то після перебирання картоплі в полі її корзинами заван­тажують у машини і відправляють до місць зберігання. Картопля є однією з важливих сільськогосподарських куль­тур для переробної промисловості, тому що з неї можна вироб­ляти багато продуктів різних видів готових до споживання і напівфабрикатів. Але слід мати на увазі, що вимоги до картоплі, яка використовується для виготовлення картоплепродуктів суттєво відрізняється від картоплі столового та інших призна­чень і тут вирішальним чинником виступає сорт з його госпо­дарсько цінними ознаками.

Високий вміст редукувальних цукрів при термічній об­робці викликає потемніння картоплі через появу темнозабарвлених меланоїдинів у результаті реакції цукрів з амінокислота­ми.

Збирання картоплі проводити при повній стиглості бульб, не допускаючи зниження температури нижче критичного рівня (7—12°с) залежно від сорту, щоб не накопичувати редукувальні цукри.

До першого виду відноситься хрустка картопля (чіпси) — це пелюстки товщиною 1, 0—1, 3 мм обсмажені в олії протягом 1, 5—3, 0 хвилин, найбільш розповсюджений продукт із картоплі з приємним смаком і високою харчовою цінністю. Для виробництва хрусткої картоплі використовують бульби округлої форми з діаметром не менше 40—60 мм, з поверхне­вим заляганням вічок, кількість відходів при механічному чи­щенні не повинна перевищувати 15%. Гарнірна картопля фрі — це нарізана на стовпчики (пере­тином 8х8 мм, довжиною від 60 до 100 мм) бланшована і об­смажена до 50—75% - ної готовності і швидкозаморожена кар­топля при температурі —30—40°с. В україні цей продукт промисловою галуззю не випускається, а лише декілька дрібних приватних підприємств не забезпечують потребу ринку в цьому продукті. При виготовленні замороженої гарнірної картоплі фрі ви­користовуються відібрані бульби довгасто - овальної форми розміром від 50 мм по найменшому діаметру і більше.

із дрібних бульб, відібраних при калібровці та окремих нестандартних стовпчиків картоплі, ви­робляють інші заморожені або обезводнені продукти (картоп­ляні котлети, картопляна мука, пюре для вареників, деруни, сушена картопля та ін. Готові продукти — биточки картопляні (після обжарю­вання), вареники з картоплею (після варення), галушки кар­топляні (після варення), картопля гарнірна (після обжарюван­ня перед вживанням в їжу), крекери картопляні (після обжа­рювання), оладки картопляні (після обжарювання), палички картопляні (після обжарювання), пелети (після обжарювання), чіпси картопляні; напівфабрикати — биточки картопляні швидкозаморожені, вареники з картоплею швидкозаморожені, галушки кар­топляні швидкозаморожені, галушки картопляні з концентратів, гранули, гранулят, картопля гарнірна швидкозаморожена, кар­топляне пюре концентроване швидкозаморожене; котлети кар­топляні швидкозаморожені, крекери картопляні, крупка, оладки картопляні, палички картопляні, пелети, пластівці, сухе молоч­но - картопляне пюре.