література рідного краю
Луганщина назавжди пов язана з іменами всеволода гаршина, олексія кольцова, антона чехова, михайла матусовського (який теж, до речі народився у луганську). Більше легенд, чим навіть документальних даних, збереглося про подорожі нашим краєм видатного українського філософа, письменника, педагога xviii століття григорія сковороди.
З нашим краєм пов язані також імена юрія черкаського, бориса горбатова, миколи уленіка, костянтина паустовського, павла беспощадного, костянтина симонова, петра панча, івана микитенко, миколи трублаїни, олександра довженка, андрія малишко, бориса олійника. Ще багато можно називати імен письменників і літературних діячів, які зробили великий вклад у розвиток літератури луганщини і усього донбаса, які прославили наш край, і якими ми мусимо пишатися. Таких письменників, як борис грінченко, спиридон черкасенко, христя алчевська, степан васильченко та ін початкуючих і вже відомих українських письменників. У 1942 році в луганську виступив з промовою перед воїнами олександр довженко, а 10 березня того ж року написав патріотичну статтю «душа народу неподоланна. Воєнне і післявоєнне лихоліття яскраво і талановито відобразив в своїх творах наш земляк григір михайлович тютюнник, його твори перекладено на багато мов світу, вивчаються в школі. Повернулися з полів битви до мирного життя і почали з ентузіазмом писати нові літературні сторінки нашого славного краю вчорашні воїни - степан бугорков, федір вольний, геннадій довнар, йосип курлат, іван савич, микола погромський, михайло яременко, микола щепенко. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в літературному інституті в москві, але, незважаючи на те, що успішно пройшов творчий конкурс, голобородька не допустили до вступних іспитів. На письменників, які вже зробили великий внесок у розвиток літератури нашого краю рівняються молоді та починаючі письменники, за ними йдуть зі своїми сокровенними словами до світлового храму літератури десятки молодих поетів і прозаїків, яким збагачувати літературні традиції луганщини, краю, що дав літературі так багато блискучих імен. Формувати знання учнів з біографії та творчості поета - земляка грицька бойка, дитячими жанрами в його творчості; розкрити цінність і значення творчості автора; розвиваюча. Розвивати в учнів читацький інтерес, уміння аналізувати поезії, усне мовлення; працювати над розвитком дослідницьких та творчих здібностей учнів; розвивати предметні, соціально - особистісні та творчі компетентності; методи і прийоми роботи.
(учні вдома заздалегідь досліджували життєвий та творчий шлях поета –земляка, вони були поділені на групи, щоб краще і творчо готуватись до уроку за творчістю грицька бойка) учні пропонують запитання один одному, кожне питання учнів класу починається зі слів. Повісті письменника маруся, конотопська відьма, п єси шельменко - денщик, щира любов, сватання на гончарівці захоплюють своїм національним колоритом, оптимізмом, любов ю до українського простолюду.
У своїх творах справжня добрість, батько та син, дві пташки в клітці він звертається до загальнолюдських проблем, засуджує гноблення в усіх його формах. Широке суспільне визнання здобув, наприклад, роман петра панча гомоніла україна, де майстерно змальовано широкі картини запеклих битв нашого народу проти польського панства за волю україни.
У творі яскраво постають високий патріотизм, героїчний дух, безстрашність козаків, мудрість і далекоглядність богдана хмельницького, полководське мистецтво максима кривоноса. Познайомитись із біографією і творчим доробком людмили миколаївни лисенко; розвивати полікультурну, соціальну, комунікативну і творчу компетентностідев’ятикласників; 1. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати людину, яка все життя живе поруч з нами, яку б, здавалося, добре знаємо, кожного дня маємо насолоду спілкуватися з нею. і де б не були ми, в думках, мов лелеки, линемо до отчого дому і зберігаємо свою любов до нього, і в уяві зринає образ рідної домівки, чиста джерельна вода, кетяги калини… рідне село… столиця нашого дитинства… 2 учень. Молода і щаслива впевнено крокувала рідними сільськими вулицями, де верба простягала до неї свої віти - руки, а батьківський сад нашіптував поетичні рядки… тут вона продовжила свою педагогічну діяльність, а згодом очолила рідну веселянську школу.
Натхнення…воно, як вітер – невловиме… воно, як сон – забувається… воно тендітне, як перший цвіт яблуні – замерзає від неочікуваних морозів – помирає… воно, як пісня – лунає звідусіль, але взяти в руки, пригорнути до серця не можеш… воно, як дощ – ллється несподівано і в найнеочікуваніший момент… воно, як веселка – різнобарвне, але швидкоплинне…і ось настав час для звітування групи журналістів.
Коментарі
Дописати коментар